Сучасні підходи до діагностики та лікування гострого респіраторного дистрес-синдрому

Гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС) — це клінічний стан, що характеризується тяжким ураженням легеневої паренхіми внаслідок гострої запальної реакції. Синдром супроводжується гіпоксемією та порушенням газообміну. Перед пандемією COVID-19 ГРДС спостерігався у 10% пацієнтів у відділеннях інтенсивної терапії, із летальністю від 30% до 50%. Однак, пандемія COVID-19 суттєво вплинула на частоту діагностування ГРДС і примусила переосмислити його діагностичні підходи та лікування.

Епідеміологія ГРДС

Різноманітні дослідження показують варіативність частоти ГРДС:

• Госпітальна частота: Від 1.3% до 19% залежно від контингенту пацієнтів і методу діагностики.
• Смертність: У до-COVID-19 еру смертність становила 30-50% залежно від тяжкості.
• Пандемія COVID-19:
  • Частота ГРДС зросла у 10 разів серед госпіталізованих пацієнтів.
  • Смертність серед COVID-19-ГРДС пацієнтів варіювала залежно від регіону, але залишалася подібною до не-COVID-ГРДС (~39%).

ГРДС частіше зустрічається у чоловіків похилого віку та пацієнтів із супутніми захворюваннями, такими як цукровий діабет, ожиріння, хронічна хвороба нирок та серцева недостатність.

Фактори ризику

Інфекції:

• Пневмонія (бактеріальна, вірусна, грибкова).
• Сепсис, як легеневого, так і позалегеневого походження.

Аспірація: вдихання шлункового вмісту або сторонніх тіл.

Травма:

• Політравма, особливо з ушкодженням грудної клітки.
• Опіки великих площ.

Переливання крові: трансфузійне ураження легень (TRALI).

Панкреатит: викликає системне запалення, що поширюється на легені.

Демографічні:

• Вік: старші пацієнти (>65 років).
• Стать: чоловіки частіше страждають на ГРДС, ніж жінки.

Супутні захворювання:

• Діабет, хронічна обструктивна хвороба легень, серцева недостатність.
• Онкологічні захворювання та імуносупресія.

Ожиріння: підвищує ризик, хоча в деяких дослідженнях асоціюється з меншим рівнем смертності (парадокс ожиріння).

Екологічні фактори:

• Тривалий вплив забруднення повітря.
• Хронічне вживання алкоголю.
• Куріння.

Перегляньте записи:

Патофізіологія ГРДС

Ураження легень при ГРДС включає наступні механізми:

1. Епітеліальне пошкодження:

• • Руйнування альвеолярного бар’єра.
  • Зниження продукції сурфактанта, що сприяє колапсу альвеол.
  • Погіршення очищення альвеолярної рідини.

2. Ендотеліальне пошкодження:

• • Утворення мікротромбів у легеневих капілярах.
  • Зростання проникності судин, що спричиняє набряк легень.

3. Імунна дисрегуляція:

• • Накопичення нейтрофілів, які виділяють реактивні кисневі види, посилюючи тканинне пошкодження.
  • Активація макрофагів та подальша стимуляція запальної реакції.

4. Механічне навантаження:

• • Вентиляторно-індуковане ураження легень через високе або нестабільне тискове навантаження.

Перегляньте запис майстер-класу «Гострий респіраторний дистрес-синдром» від професора  Ярослава Підгірного!

​​​​​​​Діагностика ГРДС

Діагноз ГРДС встановлюється на основі клінічних, радіологічних і лабораторних даних. Згідно з глобальним визначенням ГРДС (2023), основні критерії включають:

1. Клінічні ознаки:

• Гострий початок: симптоми розвиваються протягом 7 днів після провокуючого фактора.
• Гіпоксемія: зниження сатурації кисню до критичних рівнів.
• Тахіпное: частота дихання >30 вдихів/хв.

2. Лабораторні критерії:

• PaO2/FiO2:
  • Легкий ГРДС: 200-300 мм рт. ст.
  • Середній ГРДС: 100-200 мм рт. ст.
  • Важкий ГРДС: <100 мм рт. ст.
• Пульсоксиметрія: використовується у випадках, коли аналіз артеріальної крові недоступний.

3. Радіологічні ознаки:

• Рентгенографія грудної клітки: дифузні двобічні інфільтрати без ознак серцевої недостатності.

Перегляньте записи BreatheEasy Forum: Otolaryngology, Allergology, Pulmonology.

Менеджмент ГРДС:

• Легеневозахисна вентиляція: використання низького дихального об’єму (6 мл/кг) та обмеження пікового тиску <30 см вод. ст.
• Положення на животі: рекомендується при PaO2/FiO2 <150 мм рт. ст., знижує смертність на 17%.
• Контроль рідини: обмеження введення рідини після стабілізації шоку для зниження набряку легень.
• Кортикостероїди: дексаметазон довів свою ефективність у зменшенні смертності при середньо-тяжкому та тяжкому ГРДС.
• Мезенхімальні стромальні клітини: новий напрямок у лікуванні, який обіцяє зменшення запалення та пошкодження тканин.
• Екстракорпоральна мембранна оксигенація (ECMO): використовується у випадках рефрактерної гіпоксемії.
• Високопотокова киснева терапія: зменшує ризик інтубації в пацієнтів із гострою гіпоксемічною недостатністю.

Висновок:

ГРДС залишається однією з найважливіших проблем у реаніматології. Сучасні досягнення в менеджменті та інноваційні підходи, такі як застосування мезенхімальних клітин та вдосконалення легеневої вентиляції, відкривають нові перспективи. Проте значний акцент має бути зроблений на ранній діагностиці та профілактиці, що допоможе знизити рівень смертності та покращити довгострокову якість життя пацієнтів.

ДЖЕРЕЛО: BMJ

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.