Які фактори свідчать про первинну неприхильність до ліків?

Погана прихильність до лікування є справжньою проблемою для охорони здоров’я. Незважаючи на докази, які вказують на терапевтичну користь від дотримання призначеного режиму, за оцінками, приблизно 50% пацієнтів у всьому світі не приймають ліки, як вони призначені, а деякі просто не приймають їх взагалі.

Недотримання лікарських засобів може бути первинним і вторинним. Первинне недотримання лікарських засобів (PMN) виникає, коли пацієнту призначають нові ліки, але пацієнт не отримує ліки або відповідну альтернативу протягом прийнятного періоду після його призначення. Вторинне недотримання вимірює повторне виписування рецептів серед пацієнтів, які раніше виписували свої перші рецепти. Оскільки більшість досліджень прихильності до лікування на сьогоднішній день зосереджено на вторинному недотриманні, PMN було визначено як головну прогалину в дослідженнях.

Зростання кількості електронних рецептів частково вирішило цю проблему, і з’явилися нові заходи, що пов’язують електронні бази даних рецептів з базами даних аптек. Дослідження, проведене в мережі служб первинної медичної допомоги в Канаді, мало на меті виявити прогностичні фактори первинного недотримання прихильності та які препарати можуть мати найбільший ризик первинного недотримання прихильності, якщо їх призначає лікар первинної ланки.

Заходи прихильності

Вимірювання прихильності до лікування є складним завданням, але це можна зробити за допомогою різних підходів. Він містить такі підходи:

• суб’єктивні вимірювання, отримані шляхом опитування пацієнтів, членів сім’ї, опікунів і лікарів про використання ліків пацієнтом;
• об’єктивні вимірювання, отримані шляхом підрахунку таблеток, вивчення записів про поповнення аптек або використання електронних систем моніторингу подій ліків;
• біохімічні вимірювання, отримані шляхом додавання нетоксичного маркера до ліків і виявлення його присутності в крові чи сечі або вимірювання рівня препарату в сироватці крові.

Визначальні фактори

Безліч факторів сприяє поганій прихильності до лікування. Деякі з них пов’язані з пацієнтами (наприклад, недостатня грамотність у сфері охорони здоров’я та недостатня участь у процесі прийняття рішень щодо лікування), інші – з лікарями (наприклад, призначення складних схем лікування, бар’єри спілкування, неефективна передача інформації про побічні ефекти та надання медичної допомоги кількома лікарями), а ще інші пов’язані з системами охорони здоров’я (наприклад, обмеження часу консультації, обмежений доступ до медичної допомоги та відсутність медичних інформаційних технологій).

Первинне недотримання

У літературі повідомляється про суттєві варіації первинного недотримання прихильності, з оцінками, що варіюються від лише 1,9% випадкових рецептів, які ніколи не були виконані, до 75%.

Рівень недотримання

Спостерігалися наступні моделі первинного недотримання:

• Первинне недотримання було найнижчим для рецептів, виданих лікарями віком 35 років і молодше (17,1%) і чоловіками (15,1%).
• Подібно було і серед пацієнтів обох статей.
• Він був найнижчим у найстарших суб’єктів, зменшуючись із віком (відношення шансів [OR], 0,91 на кожні додаткові 10 років).
• Він був найвищим для препаратів, які призначалися в основному за потреби, включаючи місцеві кортикостероїди (35,1%) та антигістамінні препарати (23,4%).

Провісники недотримання

Шанси первинного недотримання демонструють наступні моделі:

• нижчий для рецептів, виданих лікарями-чоловіками (OR, 0,66);
• значно більше, порівняно з протиінфекційними засобами, для дерматологічних засобів (OR, 1,36) і найнижче для серцево-судинних засобів (OR, 0,46);
• нижчий для терапевтичних категорій препаратів (за винятком респіраторних агентів) для осіб віком 65 років і старше, ніж для тих, хто молодше 65 років.

На завершення можна сказати, що в умовах загальної медицини ймовірність первинного недотримання прихильності була вищою для молодших пацієнтів, тих, хто отримував послуги первинної медичної допомоги від жінок, які призначали рецепти, і пацієнтів старшого віку, яким було призначено більше ліків. У терапевтичних категоріях шанси первинного недотримання були найнижчими для препаратів серцево-судинної системи та найвищими для дерматологічних засобів.

На сьогоднішній день відсутність стандартизованої термінології, операційного визначення та методів вимірювання первинної неприхильності обмежує наше розуміння того, якою мірою пацієнти не користуються фармацевтичним лікуванням, призначеним лікарем. Ці результати ще раз підтверджують необхідність порівняння поширеності такого недотримання в різних закладах охорони здоров’я.

ДЖЕРЕЛО: https://www.medscape.com/