Терапія мезенхімальними стовбуровими/стромальними клітинами з редагованим глікокаліксом при тяжкому остеопорозі

Опубліковано результати першого дослідження за участю людей, у якому оцінили терапію автологічними мезенхімальними стовбуровими/стромальними клітинами кісткового мозку, модифікованими для покращення їхнього спрямування до кісткової тканини.

У невеликому дослідженні за участю 10 жінок із тяжким остеопорозом одноразове внутрішньовенне введення таких клітин не супроводжувалося серйозними небажаними явищами та було пов’язане зі зменшенням частоти низькоенергетичних переломів, а також ознаками відновлення кісткової тканини.

Мезенхімальні стовбурові клітини кісткового мозку здатні диференціюватися в остеобласти — клітини, які беруть участь у формуванні та відновленні кістки.

Однак при внутрішньовенному введенні такі клітини недостатньо ефективно потрапляють до кісткового мозку. Щоб покращити їхню остеотропність, дослідники модифікували поверхневий глікокалікс клітин за допомогою екзофукозилювання. Це сприяло експресії структури sialyl Lewis X (sLeX) і покращувало взаємодію клітин з ендотелієм судин кісткового мозку. Важливо, що така модифікація стосується поверхні клітини і не передбачає редагування її геному.

Дослідження було клінічним випробуванням I фази, відкритим, одноцентровим і нерандомізованим. Усі учасниці мали виражений остеопороз і переломи низької енергії в анамнезі. Вони отримали одноразову внутрішньовенну інфузію власних модифікованих клітин кісткового мозку. Протягом перших 2 років оцінювали клінічний стан, рентгенологічні показники, маркери кісткового метаболізму, площу кісткової тканини та мінеральну щільність кістки. Спостереження за переломами та безпекою продовжували ще понад 3 роки.

Основні результати

За період спостереження серйозних небажаних явищ, пов’язаних із клітинною терапією, не зареєстрували.

Після лікування дослідники спостерігали:

• виражене та тривале зменшення частоти переломів крихкості;
• підвищення рівнів маркерів кісткоутворення;
• збільшення площі кісткової тканини;
• збільшення об’ємної мінеральної щільності кістки;
• ознаки відновлення трабекулярної кісткової тканини.

За даними публікації, протягом двох років після введення клітин частота переломів суттєво знизилася порівняно з дворічним періодом до лікування. Однак через дуже малу кількість учасниць цей результат слід трактувати обережно. Окремо дослідження показало, що мезенхімальні клітини, отримані від людей старшого віку та з остеопоротичного кісткового мозку, зберігали потенціал до остеорегенеративної дії після відповідної модифікації.

Сучасне лікування остеопорозу переважно ґрунтується на препаратах, які пригнічують резорбцію кістки або стимулюють її утворення. Новий підхід спрямований не лише на зміну швидкості ремоделювання, а потенційно на регенерацію кісткової тканини за допомогою власних клітин пацієнта.

Водночас це лише ранній етап клінічних досліджень. Випробування I фази передусім оцінювало безпеку й можливість застосування методу, а не остаточно доводило його ефективність. Основними обмеженнями є лише 10 учасниць, відсутність контрольної групи, рандомізації та засліплення. Тому наразі неможливо стверджувати, що саме клітинна терапія спричинила зниження частоти переломів.

ДЖЕРЕЛО: Sciencedirect

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.