Раннє призначення інгібіторів SGLT2 після гострого ураження нирок у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу

У дорослих із цукровим діабетом 2 типу, які відновлювалися після гострого ураження нирок, що потребувало діалізу, раннє призначення інгібіторів SGLT-2 протягом 30 днів після виписки було пов’язане з нижчим ризиком несприятливих подій з боку нирок порівняно з призначенням через 31–90 днів.

Водночас суттєвих відмінностей між групами щодо смертності, серйозних серцево-судинних подій або короткострокових показників безпеки не виявили.

Гостре ураження нирок пов’язане з підвищеним ризиком подальшого прогресування хвороби нирок, серцево-судинних подій і смерті. Ці ризики можуть бути особливо високими у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та в тих, хто під час гострого ураження нирок потребував діалізу.

Інгібітори SGLT-2 уже відомі як препарати, що можуть покращувати ниркові та серцево-судинні результати при цукровому діабеті 2 типу, хронічній хворобі нирок і серцевій недостатності. Однак оптимальний час їх початку після тяжкого гострого ураження нирок залишається невизначеним.

Як проводили дослідження

У когортному дослідженні використали дані електронних медичних записів за період з 1 січня 2015 року по 1 вересня 2024 року.

До аналізу включили дорослих пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу, які були госпіталізовані з приводу гострого ураження нирок, що потребувало діалізу, але після виписки діаліз було припинено.

Усього критеріям відповідали 4406 пацієнтів, які отримали призначення інгібітора SGLT-2 протягом 90 днів після виписки.

Порівнювали дві групи:

• ранній початок терапії — протягом 30 днів після виписки;
• пізній початок терапії — через 31–90 днів після виписки.

Після зіставлення за показником схильності до кожної групи увійшло по 1912 пацієнтів.

Характеристика учасників

Після зіставлення групи були загалом подібними за основними клінічними характеристиками. Середній вік становив приблизно 63 роки в обох групах. Чоловіки становили близько 58 % учасників.

За расовими характеристиками після зіставлення серед учасників були пацієнти азійського походження, темношкірі пацієнти, світлошкірі пацієнти та пацієнти з невідомою расовою належністю. Розподіл цих груп був подібним між раннім і пізнім початком терапії.

Також після зіставлення групи були збалансовані за супутніми захворюваннями, зокрема гіпертензією, дисліпідемією, ішемічною хворобою серця, серцевою недостатністю, хронічною хворобою нирок, протеїнурією, цереброваскулярними захворюваннями та іншими станами.

Основними результатами були:

• несприятливі події з боку нирок;
• смертність від усіх причин;
• серйозні несприятливі серцево-судинні події.

До несприятливих подій з боку нирок відносили повторний початок діалізу, розвиток термінальної стадії захворювання нирок або зниження розрахункової швидкості клубочкової фільтрації до <15 мл/хв/1,73 м².

Також оцінювали 6-місячні показники безпеки, зокрема інфекції сечовивідних шляхів, діабетичний кетоацидоз, серцеву недостатність, гіпоглікемію, дефіцит об’єму рідини та сечостатеві інфекції.

Основні результати

Медіана спостереження становила 3,4 року. Несприятливі події з боку нирок виникли у 74 пацієнтів у групі раннього початку терапії та у 119 пацієнтів у групі пізнього початку.

Раннє призначення інгібіторів SGLT-2 було пов’язане з нижчим ризиком несприятливих ниркових подій порівняно з пізнім призначенням: скориговане відношення ризиків становило 0,62. Цей зв’язок переважно був зумовлений нижчим ризиком зниження рШКФ до <15 мл/хв/1,73 м², а не зменшенням частоти повторного початку діалізу.

Перегляньте запис:

Смертність і серцево-судинні події

Смертність від усіх причин суттєво не відрізнялася між групами. У групі раннього початку терапії смерть від усіх причин зафіксували у 139 пацієнтів, а в групі пізнього початку — у 132 пацієнтів. Статистично значущої різниці не було.

Також не виявили суттєвої різниці щодо серйозних несприятливих серцево-судинних подій, зокрема інфаркту міокарда, ішемічного інсульту або серцево-судинної смерті.

Показники безпеки

Протягом 6 місяців після початку спостереження не було статистично значущих відмінностей між групами щодо інфекцій сечовивідних шляхів, діабетичного кетоацидозу, серцевої недостатності, гіпоглікемії, діабетичної ретинопатії, дефіциту об’єму рідини або грибкових сечостатевих інфекцій.

Ці результати свідчать, що раннє призначення інгібіторів SGLT-2 у цій когорті не було пов’язане зі збільшенням зареєстрованих короткострокових ризиків безпеки.

У дослідницькому аналізі підгруп зв’язок між раннім призначенням інгібіторів SGLT-2 і кращими нирковими результатами був більш вираженим серед пацієнтів, які також отримували агоністи рецептора GLP-1.

Цей результат слід інтерпретувати обережно, оскільки аналіз підгруп був дослідницьким і не доводить синергічної дії цих препаратів. Він може бути підставою для подальших окремих досліджень.

Практичне значення

Дані дослідження підтримують ідею, що період раннього відновлення після гострого ураження нирок може бути важливим терапевтичним вікном для початку лікування інгібіторами SGLT-2 у клінічно стабільних пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу.

Водночас результати не слід сприймати як доказ того, що всім пацієнтам після гострого ураження нирок потрібно автоматично призначати інгібітори SGLT-2 у перші 30 днів. Рішення має залежати від клінічного стану, функції нирок, гемодинамічної стабільності, ризику кетоацидозу, супутньої терапії та індивідуального профілю пацієнта.

ДЖЕРЕЛО: jamanetwork

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.