​​Вітамін D і періодичне голодування при MASLD: експеримент на щурах показав метаболічні й гепатопротекторні ефекти

Втручання у спосіб життя та харчування останніми роками привертають підвищену увагу як нефармакологічні підходи до лікування стеатотичного захворювання печінки, пов’язаного з метаболічною дисфункцією (MASLD). На цьому тлі з’являються експериментальні роботи, що оцінюють потенціал окремих нутритивних стратегій та режимів харчування для корекції метаболічних порушень і ураження печінки.

Наведене дослідження, виконане на щурячій моделі MASLD, оцінювало терапевтичний вплив добавок вітаміну D та періодичного голодування (ПГ; у тексті також позначено як IF) на низку метаболічних і печінкових параметрів, включно з глікемічним контролем, ліпідним профілем, маркерами ушкодження печінки, оксидативного стресу, а також характеристиками жирової дисфункції й запалення у тканині печінки. Важливим спостереженням стало те, що періодичне голодування демонструвало сильніший ефект у деяких доменах порівняно з вітаміном D.

Методологія: як моделювали MASLD і що саме порівнювали

Дослідники провели експеримент на самцях щурів Sprague-Dawley — лінії, що характеризується харчовою поведінкою, подібною до людської. Метою було оцінити терапевтичні ефекти вітаміну D та періодичного голодування як потенційних допоміжних нефармакологічних стратегій для MASLD.

Індукція MASLD:
Синдром MASLD індукували шляхом годування щурів дієтою з високим вмістом жирів і фруктози (HFD), яка містила 45% жиру та 20% фруктози, протягом 12 тижнів. Після цього проводили 4-тижневий період втручання.

Розподіл на групи:
 Загалом 24 щури віком 12–14 тижнів випадковим чином розподілили на 4 групи:

1. Контрольна група зі стандартним раціоном.
2. HFD-група (високожирова/високофруктозна дієта).
3. HFD + вітамін D: ін’єкції вітаміну D у дозі 5 мкг/кг кожні 2 дні.
4. HFD + періодичне голодування (IF): режим 24 години годування / 24 години голодування.

Що вимірювали:
Оцінювали масу тіла, рівні глюкози й інсуліну в крові, функцію печінки, ліпідний профіль, маркери запалення та маркери оксидативного стресу. Додатково виконували дослідження тканини печінки для оцінки змін наприкінці дослідження.

Результати: що сталося у групі HFD без втручань

У щурів, які отримували HFD, сформувався виражений фенотип метаболічного та печінкового ураження порівняно з контролем. Було зафіксовано:

• підвищення печінкових ферментів;
• гіперглікемію;
• аномальний ліпідний профіль;
• ознаки оксидативного стресу;
• значне жирове накопичення у печінці.

Цей набір змін слугував «точкою відліку» для оцінки того, наскільки вітамін D або періодичне голодування здатні модифікувати метаболічні й печінкові порушення у моделі MASLD.

Ефекти вітаміну D та періодичного голодування: глікемія, інсулін, ліпіди

Порівняно з групою HFD, в обох інтервенційних групах (вітамін D та IF) зафіксовано суттєві зміни глікемічного контролю:

• Зниження глюкози крові приблизно на 52% у групі вітаміну D та 55% у групі IF (P < 0,05 для всіх).
• Підвищення рівня інсуліну в сироватці приблизно на 53% у групі вітаміну D та 60% у групі IF (P < 0,05 для всіх).

Ліпідний профіль також покращувався в обох групах:

• зниження тригліцеридів та холестерину ліпопротеїнів низької щільності (LDL), причому вираженіше у групі IF;
• незначне підвищення HDL (ліпопротеїнів високої щільності) (P < 0,05 для всіх).

Печінкові ферменти та оксидативний стрес: напрямок змін і масштаби ефектів

Обидва втручання асоціювалися зі зниженням біохімічних маркерів ураження печінки та оксидативного стресу порівняно з групою HFD:

• АЛТ знижувалася приблизно на 36% у групі вітаміну D та 30% у групі IF (P < 0,05).
• АСТ знижувалася приблизно на 32% у групі вітаміну D та 36% у групі IF (P < 0,05).
• Малоновий діальдегід (MDA) знижувався приблизно на 32% у групі вітаміну D та 41% у групі IF (P < 0,05).
• Відновлений глутатіон підвищувався приблизно на 64% у групі вітаміну D та 96% у групі IF (P < 0,05).

У межах цих показників періодичне голодування демонструвало більш виражене підвищення антиоксидантного потенціалу (глутатіон) та сильніше зниження MDA.

Морфологічні та молекулярні зміни у печінці: жир, запалення та регуляторні сигнали

За результатами оцінки тканини печінки наприкінці експерименту, в обох інтервенційних групах спостерігали:

• менше жирового накопичення;
• менше запалення у печінковій тканині.

Також повідомлялося про:

• знижену експресію білка 1, що зв’язує стероловий регуляторний елемент;
• нижчу запальну сигналізацію порівняно з HFD-групою.

Ці дані узгоджуються з напрямком біохімічних змін і підтримують висновок про потенційні антистеатотичні та протизапальні ефекти обох втручань у моделі MASLD.

«На практиці»: як інтерпретувати результати у клінічному контексті

Автори підкреслюють, що отримані результати вказують на потенційну корисність вітаміну D та періодичного голодування як додаткових нефармакологічних стратегій для лікування MASLD і водночас підкреслюють необхідність майбутніх клінічних досліджень для оцінки терапевтичної ефективності в людській популяції.

З погляду клінічної практики ключовою рамкою для читання цього дослідження є те, що:

• ефекти продемонстровані на тваринній моделі;
• оцінювалися численні метаболічні та печінкові показники, які потенційно релевантні MASLD;
• періодичне голодування в окремих показниках мало сильніший ефект, що може бути важливо як гіпотеза для майбутніх досліджень, але не як готова клінічна рекомендація.

Обмеження дослідження (як зазначено авторами)

• Відносно коротка тривалість: могла не охопити довгострокові зміни печінки, зокрема фіброз.
• Досліджували лише самців щурів, що обмежує оцінку статево-специфічних відмінностей.
• Відсутність транскриптомного або метаболомного аналізів обмежувала глибше розуміння механізмів.

ДЖЕРЕЛО: Medscape

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.