​​Від папули до пухких папілярних утворень: атиповий перебіг шкірного лейшманіозу Старого Світу

Шкірний лейшманіоз Старого Світу залишається важливою проблемою диференційної діагностики, особливо в неендемічних регіонах, де клінічні прояви можуть бути недооцінені або помилково трактовані як інші дерматологічні чи інфекційні стани. Захворювання характеризується значною клінічною варіабельністю, що підвищує ризик діагностичних помилок та затримки адекватного лікування.

Наведений клінічний випадок ілюструє незвичайну морфологію ураження шкіри при підтвердженому шкірному лейшманіозі Старого Світу та підкреслює необхідність високого рівня настороженості лікарів при оцінці хронічних виразкових уражень шкіри.

Опис клінічного випадку

33-річний чоловік, уродженець Південного Судану, звернувся за медичною допомогою зі скаргами на прогресуюче ураження шкіри лівого передпліччя, яке збільшувалося протягом трьох місяців. Захворювання розпочалося з безболісної папули, яка з часом виразкувалася та поступово зростала в розмірах.

Під час фізикального огляду було виявлено єдину безболісну овальну виразку розміром приблизно 6 × 8 см. Ураження мало індуровані краї, пухкі папілярні виступи в ділянці основи та супутникові вузлики по периферії. Ознак системної інтоксикації або болю пацієнт не відзначав.

З урахуванням анамнезу, клінічної картини та географічного походження пацієнта було запідозрено паразитарну етіологію ураження, що стало підставою для проведення гістологічного дослідження.

Дані гістопатологічного дослідження

Біопсія шкіри продемонструвала дифузний запальний інфільтрат, представлений лімфоцитами, плазматичними клітинами та гістіоцитами. У цитоплазмі гістіоцитів виявлялися численні дрібні, однорідні, гематоксилінофільні внутрішньоклітинні утворення, що відповідали амастиготам Leishmania з характерними кінетопластами.

Отримані гістологічні дані підтвердили діагноз складного шкірного лейшманіозу Старого Світу.

Лікування та перебіг

З огляду на розміри ураження, його морфологічні особливості та класифікацію випадку як складного, пацієнту було призначено системну терапію ліпосомальним амфотерицином B у дозі 3 мг/кг/добу протягом 7 днів.

Через один місяць після завершення лікування спостерігалася чітка клінічна регресія ураження. Повне загоєння було зафіксоване через один рік, із формуванням залишкового рубця без ознак рецидиву.

Запрошуємо Вас відвідати: VI медичний форум міжсекторальної взаємодії лікарів «Stop Infections»

Обговорення

Шкірний лейшманіоз Старого Світу зазвичай маніфестує після інкубаційного періоду, що триває від двох тижнів до кількох місяців, у вигляді однієї або кількох локалізованих шкірних виразок. Найчастіше уражаються відкриті ділянки тіла — обличчя, передпліччя та гомілки, що відповідає зонам, схильним до укусів москітів.

Типові ураження є безболісними, неглибокими виразками з ущільненими краями та грануляційною тканиною в основі. У деяких випадках можуть спостерігатися супутникові вузлики та вузлуватий лімфангіт. Представлений випадок демонструє менш типовий перебіг із формуванням пухких папілярних утворень, що суттєво ускладнює клінічну діагностику.

Диференційна діагностика шкірного лейшманіозу включає широкий спектр інфекційних та неінфекційних захворювань, зокрема бактеріальні й грибкові інфекції, злоякісні новоутворення, хронічний простий лишай, гангренозну піодермію, саркоїдоз та вузлуватий свербіж. У неендемічних регіонах ключову роль відіграють детальний анамнез подорожей, клінічна настороженість та проведення біопсії.

Хоча невеликі ураження можуть регресувати спонтанно, лікування шкірного лейшманіозу включає локальні методи (кріотерапія, термотерапія, місцеве застосування паромоміцину або внутрішньоуражені ін’єкції препаратів сурми). Системна терапія — з використанням мілтефозину, препаратів амфотерицину B, п’ятивалентних сполук сурми, пентамідину або азолів — рекомендована лише при складних формах захворювання.

Перегляньте записи:

Висновки

Цей клінічний випадок підкреслює широкий спектр морфологічних проявів шкірного лейшманіозу Старого Світу та високий ризик діагностичних помилок. Атипові папілярні утворення можуть маскувати паразитарну природу ураження, що зумовлює необхідність гістологічного підтвердження діагнозу. Рання ідентифікація захворювання та своєчасне призначення системної терапії дозволяють досягти повного клінічного одужання та мінімізувати ускладнення.

ДЖЕРЕЛО: Annals of Internal Medicine: Clinical Cases

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.