​​АТ під контролем — інфаркт під запитанням: нові дані про зниження ризику

Результати когортного дослідження демонструють тривожний розрив між рекомендаціями гайдлайнів і реальною поведінкою пацієнтів. Попри безкоштовні автоматичні тонометри, навчання та персоналізований супровід, третина учасників узагалі не виконували жодного вимірювання артеріального тиску (АТ) вдома. Оскільки активна участь у моніторингу була пов’язана з вражаючим зниженням ризику, автори розмірковують, як покращити прихильність пацієнтів.

Ретроспективний аналіз даних 3390 пацієнтів, які брали участь у програмі дистанційного моніторингу АТ, виявив прикрий розрив між призначенням та виконанням:

• 32,7% пацієнтів повністю ігнорували домашній моніторинг — жодної залученості;
• 14,3% мали низьку залученість (вимірювали, але вкрай нерегулярно);
• лише 34,8% демонстрували високу прихильність до рекомендованого режиму вимірювань;
• решта 18,2% потрапили до категорії «середньої залученості».

Іншими словами, майже половина пацієнтів (47%), включених до програми, по суті, не брали участі у ній належним чином.

Між тим пацієнти, які активно і регулярно вимірювали АТ вдома, досягли клінічно значущого його зниження. Дослідники встановили, що таке покращення контролю відповідає відносному зниженню ризику основних серцево-судинних подій та смертності від усіх причин на 40%.

Це величезний потенційний ефект, який залишився недосяжним для третини пацієнтів просто тому, що вони не вимірювали АТ.

Причини низької прихильності добре відомі:

• забудькуватість і брак часу;
• відсутність «зворотного зв’язку» — пацієнт не бачить негайного результату;
• технічні складнощі з тонометром;
• психологічний бар’єр: вимірювання АТ нагадує про хворобу, і пацієнт підсвідомо уникає цього.

Автори дослідження роблять важливий висновок: розраховувати лише на свідоме ставлення пацієнта у довгостроковій перспективі — стратегія з обмеженим успіхом. Вихід — у розвитку технологій «пасивного» збору даних:

• пристрої, здатні вимірювати АТ без надування манжети;
• розумний годинник та інші носимі пристрої, інтегровані з медичними системами;
• «непомітні» тонометри, вбудовані в повсякденні предмети.

Ідеальний сценарій майбутнього: пацієнту не потрібно пам’ятати про вимірювання АТ — воно відбувається у фоновому режимі, а дані автоматично надходять лікарю для аналізу та корекції терапії.

Ну а поки технології пасивного моніторингу не стали рутиною, залишається працювати над мотивуванням пацієнтів:

• Пояснювати «навіщо»: пов’язувати свідчення зниження ризику (інфаркту, інсульту). Цифра в 40% зниження ризику є потужним аргументом.
• Спрощувати протокол: мінімально необхідний, але реалістичний режим вимірювання (наприклад 2–3 дні на тиждень, а не щодня).
• Використовувати нагадування: мобільні програми, будильники, щоденники.
• Перевіряти навички: переконатися, що пацієнт вміє правильно користуватися тонометром.

Дослідження нагадує про банальну, але критично важливу істину: призначення не дорівнює виконанню. Активне залучення пацієнта до домашнього моніторингу АТ здатне знизити ризик на 40%, але для цього потрібно подолати бар’єр пасивності — або через підвищення прихильності, або через розвиток «непомітних» технологій майбутнього.

ДЖЕРЕЛО: Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.