Успішна трансплантація нирок донорів, інфікованих вірусом гепатиту C

Понад 90 тисяч  осіб в США чекають на трансплантацію нирок і цей час очікування може тривати п’ять, сім, десять років і більше, але нове дослідження від команди науковців з Медичної школи Перельмана Пенсильванського університету (Perelman School of Medicine at the University of Pennsylvania), у співпраці з Массачусетською лікарнею загального профілю та іншими центрами, представило більше можливостей для скорочення цього терміну.

Трансплантація нирок від донорів, інфікованих вірусом гепатиту C — органи яких зазвичай розглядають як небезпечні для трансплантації — неінфікованим пацієнтам, показала перспективні результати в новому одноцентровому дослідженні. У 2016 дослідники Медичної школи Перельмана використали цей підхід разом з використанням противірусних препаратів для ерадикації вірусу гепатиту C після трансплантації і спроба виявилася успішною. Дослідники застосували цей самий підхід для трансплантації серця та легень. Однак ці результати не повторювалися командою в багатоклінічних дослідженнях.

Тепер отримані дані першого багатоклінічного дослідження трансплантації нирок від людей, інфікованих вірусом гепатиту C неінфікованим реципієнтам, опубліковане в журналі Американського товариства нефрологів (Journal of the American Society of Nephrology), показали ефективність такого підходу в 30 трансплантаціях нирок від осіб з гепатитом C.

«Центрам трансплантації варто взяти до уваги ці результати, які розкривають нові можливості для підвищення доступу до трансплантації, використовуючи нирки, які раніше не приймалися», — сказав головний автор Пітер Різ, MD, MSCE, нефролог інституту трансплантології.

Команда науковців оцінювала трансплантації в дослідженнях, проведених в семи медичних центрах з травня по жовтень 2019 року і виявила, що всі трансплантовані нирки добре функціонують і в жодного реципієнта не було виявлено вірусу гепатиту С після двомісячного курсу приймання противірусних препаратів глекапревіру/пібрентасвіру.

Різ, який керував трансплантаціями та координував збір даних для всієї команди, співпрацював з головними дослідниками Массачусетської лікарні загального профілю Реймондом Ченгом та Меган Сайз.

Спільне користування голками у героїнових та інших ін’єкційних наркоманів є основним шляхом передачі вірусу гепатиту C, тому, як вважають,  опіоїдна криза в США посприяла поширенню вірусу за останні роки.  Центри з контролю та профілактики захворювань в США підрахували, що в 2016 році понад 2 мільйони американців жили з вірусом гепатиту С.

Опіоїдна криза з її зростанням смертельних передозувань також означає, що набагато більше американців помирає від гепатиту C. Одне дослідження виявило, що в США з 2010 до 2016 року майже на 300% збільшилася кількість донорських органів людей, що померли від передозування наркотиками, і кожен п’ятий донор був інфікований вірусом гепатиту C. Якби не ризик передачі вірусу, багато з цих донорських нирок були б придатними для трансплантації, як зазначили дослідники. Органи, як правило, молоді й тому менше пошкоджені віковими станами, як-от діабет чи гіпертонія.

Поява противірусних препаратів, якими можна лікувати гепатит С у багатьох пацієнтів, змусило трансплантологів подумати над використанням цих медикаментів для захисту реципієнтів від вірусу з нирок донорів.

У цьому дослідженні, відомому як MYTHIC (Multicenter Study to Transplant Hepatitis C–Infected Kidneys), було оцінено 30 неінфікованих вірусом гепатиту C реципієнтів, які отримали нирки від донорів, інфікованих гепатитом C (середній вік — 34 роки). Переважно ці пацієнти були на діалізі або вже кілька років чекали на «стандартну» нирку неінфікованого вірусом гепатиту C донора. Після того, як вони погодилися на трансплантацію такої нирки, середній час очікування склад близько 6 тижнів. Реципієнтів лікували стандартною комбінацією противірусних препаратів глекапревіру/пібрентасвіру.

Під час тестування група дослідників виявила, що через 12 тижнів після завершення медикаментозного лікування у крові реципієнтів спостерігався невизначуваний рівень вірусу гепатиту C.
До того ж, згідно зі стандартними тестами, проведеними через 6 місяців після трансплантації, кожна пересаджена нирка добре функціонувала.

Серед всіх пацієнтів було кілька серйозних побічних явищ, включаючи смерть одного з реципієнтів від бактеріальної інфекції через 9 місяців після трансплантації. Але дослідники непевні, що побічні явища були спричинені вірусом гепатиту C чи противірусною терапією. Через імуносупресивну терапію, спрямовану на запобігання відторгненню трансплантатів, ризик небезпечного інфікування у таких людей вищий.

Науковці дійшли висновку, що трансплантація нирок від донорів, інфікованих вірусом гепатиту C, в поєднанні з противірусною терапією, є безпечним та ефективним шляхом збільшити доступ до донорських органів.

«Можливість використовувати нирки молодих та здорових донорів, інфікованих вірусом гепатиту C, повинна прискорити час очікування потенційних реципієнтів і має високий потенціал для покращення їхньої якості життя», — сказав доктор Різ.

Матеріали та тестування з вебінару «Як поставити нефрологічний діагноз?»