Постконтактна профілактика інфікування ВІЛ в умовах воєнного часу

З перших днів повномасштабного вторгнення російських військ під обстріли та авіаудари потрапляють мирні громадяни, автомобілі швидкої медичної допомоги, дитячі будинки, лікарні та житлові будинки.

Гинуть і зазнають поранень жінки та діти. Люди змушені жити в бомбосховищах і думати про те, де дістати воду та продукти харчування. Права людини та інші норми міжнародного законодавства для країни-агресора — це пустий звук. Війська окупанта навмисно створюють гуманітарну катастрофу та гендерно зумовлене насильство.

Поранення, збільшення кількості оперативних втручать, сексуальне насильство створюють ризик збільшення поширення ВІЛ-інфекції в Україні. Проте є способи вплинути на це.

Один із способів попередження передавання ВІЛ є вчасне та правильне застосування медикаментозної постконтактної профілактики (далі — МПКП).

Для цього якомога швидше — не пізніше 72 годин після контакту — необхідно розпочати прийом антиретровірусних препаратів.

Контакти, у результаті яких потенційно могло статися передавання ВІЛ:

• незахищені статеві контакти: передусім статеві контакти, які супроводжуються насильством, пошкодженням або зісковзуванням презервативу. На жаль, з початком війни в Україні значно збільшилася кількість випадків сексуального насильства, спричиненого російськими агресорами;
• контакти під час професійної діяльності (медичні працівники, працівники правоохоронних органів, військовослужбовці): поранення гострими інструментами, зброєю, забрудненими кров’ю або іншими потенційно небезпечними біологічними рідинами. Унаслідок бойових дій збільшується кількість контактів із кров’ю людей із невідомим ВІЛ-статусом. Також збільшується кількість оперативних втручань, що може призвести до збільшення ризику інфікування ВІЛ.

Як діяти після ймовірного контакту з ВІЛ?

1. Дії з першої допомоги переважно передбачають дезинфекцію місця контакту:

• негайно вимийте місце контакту з милом: потримайте поранену поверхню тіла під струменем проточної води кілька хвилин або поки кровотеча не припиниться, якщо доступу до проточної води немає, скористайтесь дезинфікуючим засобом для рук;
• якщо небезпечна рідина потрапила в очі: промийте око водою або фізіологічним розчином. Не використовуйте подразнюючі речовини, як-то мило, спирт, дезінфікуючий засіб тощо;
• якщо небезпечна рідина потрапила в ротову порожнину: виплюніть рідину, прополоскайте рот декілька разів водою або фізіологічним розчином;
• у разі укусу з порушенням цілісності шкіри: промийте рану водою, обробіть рану дезінфікуючим засобом.

Зверніть увагу, що НЕ можна:

• стискати, терти пошкоджене місце;
• відсмоктувати кров із рани;
• використовувати такі речовини, як спирт, йод, перекис водню;
• накладати пов’язку;
• знімати контактні лінзи під час промивання очей (створюють захисний бар’єр).

2. Зверніться до медичного закладу якомога швидше — перші 72 години після контакту є вирішальними для профілактики передавання ВІЛ.

3. Медичний працівник має оцінити ризик контакту та необхідність отримання МПКП, тому дайте максимально чіткі відповіді на усі запитання. Після цього вам мають провести тестування на ВІЛ-інфекцію, вірусні гепатити В та С. Якщо провести тестування на ВІЛ-інфекцію, ​​вірусні гепатити В та С неможливо — це не є приводом для відкладання МПКП!

4. Медичний працівник оцінює критерії прийнятності прийому МПКП і результат тестування на ВІЛ, і за наявності показань призначає МПКП.

Показання до призначення МПКП:

• звернення менше, ніж через 72 години після контакту;
• людина, яка контактувала з потенційним джерелом інфікування ВІЛ, не є ВІЛ-інфікованою;
• людина, яка є потенційним джерелом інфікування ВІЛ, є ВІЛ-інфікованою або її ВІЛ-статус невідомий;
• мав місце контакт із кров’ю, потенційно небезпечними біологічними рідинами (сперма, вагінальні виділення, спинномозкова рідина, синовіальна рідина, плевральна рідина, перитонеальна рідина, перикардіальна рідина або амніотична рідина), потенційно небезпечними біологічними рідинами, які містять домішки крові (слина, виділення з носової порожнини, піт, сльози, сеча, кал, блювотиння, мокротиння);
• мав місце проникаючий у шкіру контакт зі спонтанною кровотечею або глибокий укол або розбризкування значної кількості рідини на слизову оболонку або тривалий контакт небезпечного матеріалу з пошкодженою шкірою;
• якщо відбулося проникнення крізь шкіру щойно використаної порожнистої голки, іншого гострого предмету або зброї з видимим забрудненням кров’ю;
• мало місце насильство сексуального характеру.

5. Медичний працівник обирає схему МПКП — її призначають відповідно до віку пацієнта обов’язково трьома АРВ-препаратами на 28-денний курс лікування. Обов’язково дотримуйтесь режиму лікування, а в разі появи побічних реакцій повідомте медичного працівника.

6. У рамках комплексних послуг зі МПКП дівчатам-підліткам і жінкам фертильного віку можуть запропонувати тести на вагітність на початку й під час курсу профілактики. Вагітність не є протипоказанням до проведення МПКП.

7. Людям, які підлягали, але не отримали МПКП протягом 72 годин, призначають тестування на ВІЛ через 3 місяці, інформують щодо ризиків інфікування та засобів профілактики.

Ризики, що не є підставою для початку МПКП:

• людина, яка мала контакт, уже має ВІЛ-позитивний статус;
• встановлено, що потенційне джерело інфікування є ВІЛ-негативним;
• контакт відбувся з рідинами тіла, які не становлять значного ризику, наприклад: сльози, слина без домішок крові, сеча та піт;
• час понад 72 години від моменту, коли стався контакт із потенційно небезпечними речовинами із неушкодженою шкірою.

ДЖЕРЕЛО