Мультисистемний запальний синдром у разі COVID-19 у дітей та підлітків

Мультисистемний запальний синдром у дітей та підлітків є рідкісним ускладненням коронавірусної хвороби (COVID-19

Випадок мультисистемного запального синдрому у дітей та підлітків, асоційованого із коронавірусною хворобою (COVID-19) –  це особа 0–21 років із лихоманкою ≥38,0°C тривалістю понад 72 годин, лабораторними ознаками запалення (підвищений С-реактивний білок, ШОЕ, фібриноген, прокальцитонін, D-димер, феритин, ЛДГ або IЛ-6, підвищений рівень нейтрофілів, знижений рівень лімфоцитів та низький рівень альбуміну), доказами тяжкості клінічного перебігу захворювання, яке має потребу у госпіталізації, з мультисистемним ураженням органів (>2) (серцевої, ниркової, дихальної, системи крові, шлунково-кишкової, нервової або шкіри).

Та дві з наступних ознак:

1) висип або двосторонній негнійний кон’юнктивіт або ознаки запалення слизово-шкірної оболонки (ротової порожнини, рук або ніг);

2) гіпотензія або шок;

3) ознаки міокардіальної дисфункції, перикардиту, вальвуліту або коронарних порушень (включаючи результати ЕКГ або підвищення тропоніну/N-кінцевого пропептиду натрійуретичного гормону B-типу (NT-proBNP));

4) докази коагулопатії (за прототромбіновим часом, частковим (парціальний) тромбопластиновим часом, підвищеним рівнем D-димеру);

5) гострі шлунково-кишкові проблеми (діарея, блювота або біль у животі).

Та виключення запалення бактеріальної етіології, включаючи бактеріальний сепсис, стафілококовий або стрептококовий синдром токсичного шоку.

Та лабораторне підтвердження COVID-19 (полімеразна ланцюгова реакція з використанням зворотної транскрипції (RT-PCR), тест на антиген або позитивний серологічний тест) або ймовірний контакт з хворими на COVID-19 впродовж останніх 4 тижнів від початку симптомів.

Клінічні та лабораторні ознаки для діагностики мультисистемного запального синдрому

Лікування мультисистемного запального синдрому у дітей та підлітків

Пацієнтам з мультисистемним запальним синдромом без симптомів, що загрожують життю, рекомендована підтримуюча терапія та моніторинг клінічного стану без імуномодулюючого лікування. 

Перша лінія терапії – імуноглобулін людини нормальний для внутрішньовенного введення в дозі 1-2 мг/кг, яка може бути введена як єдина доза або розділена залежно від клінічної картини та серцевої функції. Введення другої дози імуноглобуліну може бути розглянуто у пацієнтів, які не відповіли на введення першої дози. 

Глюкокортикоїди в низьких та середніх дозах можуть розглядатися для лікування мультисистемного запального синдрому. 

Пульс-терапія глюкокортикоїдами у високих дозах може бути розглянута для лікування пацієнтів з ускладненнями, які загрожують життю, наприклад, шок, а особливо, якщо пацієнту потрібні високі або повторні дози інотропів та/або вазопресорів. Дозування кортикостероїдів має поступово знижуватися впродовж 2-3- тижнів на підставі результати лабораторних аналізів та оцінки стану серця. 

У разі Кавасакі-подібного синдрому існує високий ризик несприятливого перебігу у дітей до 12 місяців і дітей зі змінами коронарних артерій. У цих випадках внутрішньовенні кортикостероїди можуть бути призначені як варіант першої лінії терапії у поєднанні з внутрішньовенним імуноглобуліном.

Пацієнти, у яких було діагностовано мультисистемний запальний синдром, повинні проходити амбулаторне спостереження у педіатра та кардіолога протягом 6 тижнів після виписки з лікарні.