Аномалії слинних залоз при хворобі Шегрена з часом погіршуються

Нове дослідження, представлене на ACR Convergence 2023, щорічній зустрічі Американської колегії ревматологів (ACR), показує, що виявлені за допомогою ультразвуку аномалії слинних залоз при первинній хворобі Шегрена з часом погіршуються, і що повільне прогресування хвороби, ймовірно, починається задовго до того, як вона вперше виявляється.

Хвороба Шегрена, також відома як первинний синдром Шегрена, є системним аутоімунним захворюванням. Вона характеризується запаленням слізних і слинних залоз, що призводить до хронічної сухості очей і порожнини рота. Поширеною є втома, а близько третини пацієнтів мають ускладнення, що вражають легені, шкіру, нирки та суглоби. До 60% пацієнтів можуть розвиватися системні симптоми.

Ультрасонографія слинних залоз (УЗД слинних залоз) є безпечним і неінвазивним методом діагностики та моніторингу хвороби Шегрена. Проте неясно, чи стають виявлені ним відхилення більш помітними з плином часу. Валері Девошель-Пенсек, доктор медичних наук, професор ревматології на кафедрі клінічної імунології та ревматології Університету Західного Бреста та лікарні «Кавальє Бланш» у Бресті, Франція, провела перехресне міжнародне дослідження, щоб з'ясувати це.

Рекомендуємо долучатись Neurology Thursday.

«Я роками спостерігаю за пацієнтами з хворобою Шегрена, і мене завжди дивує, що коли я бачу їх на початку захворювання, то перше ультразвукове дослідження слинної залози показує важкі ураження», – розповідає Девошель-Пенсек. «У мене також багато пацієнтів з ревматоїдним артритом. При ревматоїдному артриті суглоби руйнуються, але не на початку захворювання. Хвороба Шегрена виглядає інакше. Я задавалася питанням: «Коли ж насправді починається хвороба і чи розвиваються ураження з часом?» Багато моїх колег, які є експертами з хвороби Шегрена та ультразвукової діагностики, погодилися взяти участь у дослідженні».

У період з травня 2019 року по лютий 2022 року до дослідження було послідовно залучено 247 пацієнтів з 11 міжнародних  центрів. Більшість з них були жінками, середній вік яких становив 58 років. Майже 100% пацієнтів скаржилися на сухість у роті, 75% мали порушення слиновиділення, а 85% були позитивними на анти-SSA аутоантитіла, що є характерною ознакою хвороби Шегрена. Середній бал активності хвороби Шегрена за шкалою EULAR (ESSDAI) становив 3, що свідчить про низьку активність хвороби.

Функціональні порушення привушної та піднижньощелепної залоз, виявлені при ультразвуковому дослідженні, були класифіковані відповідно до найновішої шкали Outcome Measures in Rheumatology (OMERACT) – чотирирівневої напівкількісної системи оцінювання. Потім пацієнти були розподілені на групи відповідно до тривалості захворювання з моменту появи симптомів сухості в роті.

Група A: менш ніж п'ять років (47 пацієнтів)

Група B: від п'яти до дев'яти років (69 пацієнтів)

Група C: від 10 до 20 років (78 пацієнтів)

Група D: Понад 20 років (53 пацієнти)

Коли дослідники розглянули найважчий стан залози для кожного пацієнта, вони виявили значний зв'язок між тривалістю захворювання та оцінкою за шкалою OMERACT. Співвідношення шансів для прогресування протягом п'ятирічного інтервалу становило 1,23.Не було статистичної різниці між групами щодо різних ультразвукових параметрів, за винятком частки гіперехогенних смуг, які асоціюються з пошкодженням при встановленій хворобі Шегрена.

«Ми припустили, що гіперехогенні смуги відображають повільну фіброадипозну еволюцію хвороби», - каже Девошель-Пенсек. «Для мене це означає, що хвороба Шегрена починається задовго до того, як ми її виявляємо, тому важливо лікувати пацієнтів на ранніх стадіях».

Вона додає, що дослідження підкреслює важливість додавання результатів ультразвукового дослідження до критеріїв класифікації синдрому Шегрена і необхідність кращого розуміння того, коли починається хвороба.

ДЖЕРЕЛО: https://medicalxpress.com