Аналіз ДНК виокремив популяції чорнобильських собак

Науковці зі США, України та Польщі провели генетичний аналіз вуличних собак, що живуть у Чорнобильській зоні відчуження та поблизу неї. Так вони з'ясували, що собаки у зоні відчуження генетично відрізняються між собою та від собак в інших частинах світу, та виокремили їх у три різні популяції. Вивчення генетичних особливостей цих тварин дозволить краще зрозуміти, як вони вижили й пристосувалися до життя у забрудненому радіацією середовищі. Результати опубліковані в журналі Science Advances.

Чим привернули увагу собаки?

Після ядерної аварії околиці Чорнобильської атомної електростанції опустіли. Понад сотню тисяч людей евакуювали, а популяції місцевих тварин зазнали скорочення через значний вплив радіаційного забруднення. З часом, деякі види, що їм більше не заважала людська діяльність, змогли відновитися, але як катастрофа відбилася на генетичному профілі цих популяцій незрозуміло. Тварини могли зазнати зменшення генетичного різноманіття через частіші близькоспоріднені схрещування або, навпаки, збільшити різноманіття через мутагенний вплив забрудненого радіацією середовища.

Дослідженням цього питання й зайнялися вчені Національного інституту дослідження людського геному у США та Державного спеціалізованого підприємства «Екоцентр» разом з американськими, українськими й польськими колегами. Вони звернули увагу на собак, чиє походження та виживання в Чорнобильській зоні відчуження нез'ясоване.

Що дивного помітили у чорнобильських собаках?

Вчені дослідили ДНК 302 собак, кров яких відібрали і зберегли ще між 2017 та 2019 роками. Приблизно третина з них живе безпосередньо на території атомної електростанції, де їх періодично підгодовують її працівники, інші ж — за 15 кілометрів від станції в місті Чорнобиль чи в місті Славутич, що за 45 кілометрів. ДНК цих тварин порівняли із ДНК собак, зокрема чистих порід, що живуть у різних частинах України та сусідніх країнах.

Генетичний аналіз показав, що на трьох досліджених локаціях проживають три різні популяції собак. Вони переважно генетично незалежні, але частково тварини біля атомної станції споріднені з тваринами з Чорнобилю. Ті, що живуть безпосередньо на ЧАЕС, навіть на відносно невеликій території представлені трьома окремими сімейними групами. Вони також виявилися найбільш ізольованими з трьох, найменш ізольовані — у Славутичі.

Та що цікаво, собаки із зони відчуження генетично відрізняються від собак з решти України та інших країн, особливо ті, що найближче до самої станції. Вчені виявили лише незначну спорідненість із такими породами як німецька вівчарка, що, можливо, вказує на їхнє походження. Однак відносна ізоляція і генетична відмінність собак біля ЧАЕС свідчить, що ці тварини жили й розмножувалися на локації довше, ніж у Чорнобилі чи Славутичі. Вивчення характерних їм генетичних варіантів може підказати, як вони пережили радіаційне забруднення і допомогти у створенні ефективного захисту проти радіації для людей.

ДЖЕРЕЛО: https://nauka.ua/news