Що ми знаємо про чуму: інфекція, яку лікар має вчасно розпізнати

Гарячка, різко болючий лімфатичний вузол і швидке погіршення стану після перебування в ендемічному регіоні — ситуація, у якій чума має з’явитися серед діагностичних припущень. Попри асоціації із середньовічними пандеміями, інфекція не зникла. Своєчасна антибіотикотерапія суттєво змінила її прогноз, однак затримка з лікуванням, особливо при легеневій та септичній формах, залишається небезпечною.

Чому чума досі існує?

Чуму спричиняє бактерія Yersinia pestis. Збудник циркулює у природних осередках за участю дрібних ссавців та їхніх бліх, тому припинення великих пандемій не означає ерадикації інфекції.

За актуальними даними ВООЗ, у 2019–2025 роках більшість випадків чуми, повідомлених організації, припадала на Демократичну Республіку Конго та Мадагаскар. Водночас природні осередки існують і в інших регіонах світу. Саме тому географічний та епідеміологічний анамнез залишається важливою частиною діагностичного пошуку.

Як відбувається зараження?

Основними шляхами інфікування людини є:

• укус зараженої блохи;
• незахищений контакт з інфікованими тканинами або біологічними рідинами;
• вдихання респіраторних частинок від людини або тварини з легеневою чумою.

В ендемічних регіонах окремої уваги потребує контакт із котами. Вони дуже сприйнятливі до Y. pestis і можуть стати джерелом інфікування власників, ветеринарів та інших осіб, які мають із ними близький контакт. Передавання можливе через респіраторні виділення, укуси, подряпини, контакт з інфікованими ексудатами або через бліх.

Передавання легеневої чуми від людини до людини відбувається через респіраторні краплі та зазвичай потребує близького контакту.

Три клінічні форми, які потрібно пам’ятати

Бубонна чума — найпоширеніша первинна форма. Її характерною ознакою є бубон — збільшений, запалений і різко болючий регіонарний лімфатичний вузол, найчастіше пахвинний, пахвовий або шийний. Захворювання супроводжується гарячкою та системними проявами інфекції.

Септична чума виникає при поширенні Y. pestis у крові. Можливі гарячка, виражена слабкість, біль у животі, шок, крововиливи, некроз тканин та поліорганне ураження. Вона може бути як ускладненням іншої форми, так і первинним проявом інфекції.

Легенева чума проявляється гострою швидкопрогресуючою пневмонією з гарячкою, кашлем, задишкою, болем у грудях та іноді кров’янистим мокротинням. Вона може виникнути внаслідок інгаляційного зараження або вторинного поширення інфекції в легені. Саме легенева форма здатна передаватися від людини до людини.

Важлива діагностична пастка: відсутність бубона не виключає чуму. Сепсис або пневмонія можуть бути первинними проявами захворювання. При септичній формі іноді переважають шлунково-кишкові симптоми — біль у животі, нудота, блювання та діарея. Центри контролю та профілактики

Коли варто запідозрити чуму?

Клінічну картину необхідно оцінювати разом з епідеміологічним анамнезом.

Особливої уваги потребує поєднання гострої гарячки з болючою лімфаденопатією, тяжким сепсисом або швидко прогресуючою пневмонією у людини, яка нещодавно перебувала в регіоні з природними осередками чуми.

В анамнезі варто уточнити:

• перебування або проживання в ендемічній місцевості;
• можливі укуси бліх;
• контакт із гризунами;
• контакт із хворими або загиблими тваринами;
• контакт із людиною або твариною з тяжким респіраторним захворюванням.

Відсутність відомостей про укус блохи сама по собі не усуває підозру на чуму.

Діагностика: попередити лабораторію і не втратити час

Матеріал для лабораторного дослідження обирають відповідно до клінічної форми. Це можуть бути:

• аспірат із бубона;
• кров;
• респіраторний матеріал;
• у певних ситуаціях — тканинні зразки.

Якщо це можливо, зразки слід отримати до початку антибіотикотерапії, але забір матеріалу не повинен затримувати лікування. Про підозру на чуму необхідно завчасно повідомити лабораторію для забезпечення відповідних заходів біобезпеки.

CDC окремо звертає увагу на можливі помилки автоматизованої ідентифікації. Біохімічні системи та MALDI-TOF MS, бази даних яких не містять Y. pestis, можуть помилково ідентифікувати ізолят як Yersinia pseudotuberculosis.

За клінічно та епідеміологічно обґрунтованої підозри на чуму очікування результатів лабораторного підтвердження не повинно затримувати початок антибіотикотерапії.

Перегляньте записи:

Що відомо про лікування?

Чума піддається антибактеріальній терапії, однак лікування потрібно починати якомога раніше.

В актуальних рекомендаціях CDC гентаміцин та фторхінолони віднесені до препаратів першої лінії. Серед рекомендованих фторхінолонів наведені ципрофлоксацин, левофлоксацин і моксифлоксацин. Типова тривалість терапії становить 10–14 днів, але її можна подовжувати за наявності гарячки або інших клінічно значущих ознак. Вибір препарату, шляху введення та режиму залежить від форми захворювання, тяжкості стану, віку та інших клінічних факторів.

Для первинної бубонної або фарингеальної чуми CDC також відносить доксициклін до препаратів першої лінії. Для септичної та легеневої форм перелік рекомендованих засобів відрізняється, тому терапію слід обирати відповідно до клінічної форми.

Як захистити персонал і контактних осіб?

За підозри або підтвердження легеневої чуми пацієнта необхідно ізолювати із застосуванням стандартних і крапельних запобіжних заходів.

CDC рекомендує дотримуватися крапельних запобіжних заходів протягом щонайменше перших 48 годин ефективної антибіотикотерапії та до клінічного покращення. Після 48 годин відповідної терапії крапельні заходи можуть бути припинені за умови клінічного покращення, тоді як стандартні запобіжні заходи продовжують застосовувати.

Постконтактна антибіотикопрофілактика показана особам із суттєвою експозицією — зокрема при тривалому близькому контакті з людиною або твариною з легеневою чумою чи прямому контакті з інфікованими тканинами або біологічними рідинами. За рекомендаціями CDC її проводять протягом 7 днів.

Підозра на чуму також потребує негайного повідомлення відповідних органів громадського здоров’я, оскільки паралельно з лікуванням пацієнта необхідні оцінка контактів та протиепідемічні заходи.

Що важливо запам’ятати лікарю?

Чума сьогодні є рідкісною для більшості лікарів інфекцією, однак знання її клінічних та епідеміологічних ознак має цілком практичне значення.

Болючий бубон — важлива підказка, але його відсутність не виключає захворювання. Тяжкий сепсис або швидко прогресуюча пневмонія після потенційного контакту в ендемічній місцевості також мають насторожувати.

Для лікаря ключовими залишаються кілька дій: вчасно зібрати епідеміологічний анамнез, розпізнати небезпечне поєднання симптомів і контакту, не затримувати лікування через очікування лабораторного підтвердження та своєчасно захистити медичний персонал і контактних осіб.

ДЖЕРЕЛО: World Health Organization

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.