Атопічний дерматит у дітей: сучасні рекомендації Американської академії педіатрії щодо догляду та лікування

Атопічний дерматит (АД) — одне з найпоширеніших хронічних запальних захворювань шкіри в педіатричній практиці. Його частота в індустріалізованих країнах постійно зростає й досягає 20–25% серед дітей. АД характеризується хронічним рецидивним перебігом, значним свербежем, порушенням бар'єрної функції шкіри та негативним впливом на якість життя пацієнта й родини. У 2025 році Американська академія педіатрії (АРР) оновила клінічні настанови, зосереджуючи увагу на комплексному догляді, шкірно-орієнтованій терапії, коморбідностях і освітній підтримці сімей.

Захворюваність на атопічний дерматит серед дітей продовжує зростати, а кількість звернень до лікарів первинної ланки, зокрема педіатрів, істотно перевищує кількість консультацій у спеціалістів. Водночас лікарі часто відчувають недостатність знань або досвіду щодо лікування шкірних захворювань, зокрема АД. Це зумовлює потребу у практичних, доступних для використання клінічних алгоритмах, що ґрунтуються на сучасних доказах.

Клінічні прояви та діагностика

АД має характерну клінічну картину: хронічне або рецидивне запалення шкіри, що супроводжується свербежем, сухістю та типовим розташуванням висипань, яке змінюється з віком. У немовлят — це щоки, тулуб, розгинальні поверхні кінцівок; у дітей — згинальні поверхні; у підлітків — кисті, обличчя, шия. У дітей із темним кольором шкіри запалення може виглядати менш вираженим, але супроводжуватись пігментними змінами.

Діагноз встановлюється клінічно. Лабораторні обстеження або біопсія шкіри не є обов’язковими, якщо відсутні ознаки інших дерматозів. У частини дітей АД поєднується з іншими атопічними станами: алергічним ринітом, бронхіальною астмою, харчовою алергією.

Патогенез і природний перебіг

АД є багатофакторним захворюванням, у патогенезі якого поєднуються генетичні, імунологічні, мікробіомні й екологічні чинники. У центрі лежить дефект шкірного бар’єру, який полегшує проникнення алергенів, мікроорганізмів та подразників. Генетичні варіанти, зокрема мутації гена філагрину, пов’язані з підвищеним ризиком персистуючого перебігу хвороби.

Імунна відповідь у пацієнтів з АД переважно належить до Th2-типу з участю цитокінів, що активують запалення, синтез імуноглобуліну E, а також сприяють хронізації процесу. Ураження шкіри часто стає першою сходинкою в «атопічному марші».

Коморбідності

АД негативно впливає на психоемоційний стан дитини та її родини. Свербіж, розлади сну, косметичні дефекти, потреба в щоденних процедурах — усе це суттєво знижує якість життя. У дітей частіше виявляють тривожні та депресивні симптоми, порушення уваги, гіперактивність. Ефективне лікування шкіри супроводжується поліпшенням психоемоційного стану. Поведінкова терапія, гігієна сну, участь родини в щоденному догляді покращують результати.

Основні принципи лікування

Лікування атопічного дерматиту базується на трьох китах:

1. Щоденний догляд за шкірою

Регулярне використання зволожуючих засобів — основа профілактики загострень. Засоби повинні бути без ароматизаторів і барвників, мати щільну консистенцію. Їх слід наносити одразу після купання на злегка вологу шкіру. Хоча в минулому обговорювалось використання емолентів з народження для профілактики АД, масштабні дослідження не підтвердили ефективність такого підходу.

2. Топічна протизапальна терапія

Для лікування активних висипань застосовують зовнішні протизапальні засоби. Обираючи препарат, враховують вік дитини, локалізацію та ступінь вираженості процесу. Для делікатних зон використовують препарати зі щадною дією. У дітей, які мають рецидиви в одних і тих самих ділянках, доцільним є застосування проактивного підходу — двічі на тиждень на вже очищені ділянки наноситься мінімальна кількість засобу для запобігання рецидиву.

3. Уникнення тригерів

Бажано уникати контакту з подразниками: милами, ароматизованими засобами, алергенами, тютюновим димом, грубим одягом. За потреби проводять патч-тести для виключення контактної алергії.

Системне лікування та новітні підходи

У тяжких випадках, коли місцеві засоби неефективні, рекомендована консультація спеціаліста. З нових засобів застосовуються таргетні біологічні препарати та інгібітори внутрішньоклітинних сигнальних шляхів. Вони демонструють добру ефективність та безпечність у дітей, починаючи з піврічного віку. Водночас потребують індивідуального підбору та моніторингу.

Лікування інфекційних ускладнень

АД асоціюється зі змінами мікробіому шкіри — зменшується мікробна різноманітність, зростає колонізація патогенними стафілококами. Застосування антибактеріальних засобів рекомендується лише при наявності клінічних ознак інфекції. Вірусні інфекції, зокрема екзема герпетикум, потребують швидкої діагностики та відповідної терапії.

Висновки

Оновлені настанови АРР наголошують на необхідності простих, структурованих схем лікування, зосереджених на підтримці шкірного бар’єру, адекватному протизапальному контролі та інформуванні сімей. Педіатри мають бути впевненими у власних знаннях щодо лікування АД, щоб забезпечити дітям якісну допомогу на рівні первинної ланки.

ДЖЕРЕЛО: American Academy of Pediatrics

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.