Не всі засоби контрацепції однакові: деякі з них пов’язані з підвищеним ризиком розвитку пухлин головного мозку

Менінгіома є найпоширенішою первинною пухлиною центральної нервової системи у дорослих і значно частіше діагностується у жінок, ніж у чоловіків. Одним із можливих пояснень такої різниці вважають вплив гормональних факторів: значна частина менінгіом експресує рецептори прогестерону, а зміни росту окремих пухлин спостерігали під час вагітності та на тлі застосування певних прогестогенів.

Нове масштабне дослідження, опубліковане в JAMA Network Open, проаналізувало можливий зв’язок між використанням різних видів гормональної контрацепції та ризиком розвитку менінгіоми.

Дослідники використали дані загальнонаціональних реєстрів охорони здоров’я Данії, які охоплювали близько 3 мільйонів жінок за 25-річний період. У межах дослідження порівняли 1473 жінки, яким було діагностовано менінгіому, із 14 717 жінками без цього діагнозу, підібраними за відповідними демографічними характеристиками.

Результати показали, що ризик менінгіоми може відрізнятися залежно від типу гормонального контрацептиву, його складу та тривалості застосування.

Найбільш виражений зв’язок дослідники виявили для ін’єкційних форм медроксипрогестерону. Комбіновані оральні контрацептиви, які містять естроген і прогестоген, також асоціювалися з невеликим підвищенням ризику.

Серед внутрішньоматкових систем відмінності залежали від дози гормону. Системи, що містили 52 мг левоноргестрелу, були пов’язані з вищою ймовірністю діагностики менінгіоми, особливо при використанні понад один рік. Для внутрішньоматкових систем із нижчими дозами такого підвищення ризику в дослідженні не виявили.

Неоднорідними були результати і для пероральних контрацептивів, що містять лише прогестоген. Підвищення ризику спостерігалося, зокрема, при застосуванні засобів із дезогестрелом.

Найвищий ризик загалом фіксували серед жінок, які використовували відповідні гормональні контрацептиви на момент досліджуваного періоду або припинили їх застосування протягом попереднього року. Після припинення використання більшості методів ризик поступово знижувався і через п’ять років переважно не відрізнявся від базового. Водночас для окремих користувачок дезогестрелу дослідники спостерігали іншу динаміку.

Автори також виявили дещо вищу ймовірність діагностики менінгіоми серед жінок, які мали вагітність протягом року до встановлення діагнозу. Це може додатково свідчити про потенційну роль гормонального середовища у розвитку або рості цих пухлин.

Важливо, що результати дослідження демонструють асоціацію, а не доводять прямий причинно-наслідковий зв’язок між гормональною контрацепцією та виникненням менінгіоми. Абсолютний ризик цієї пухлини залишається низьким, тому отримані дані не означають, що жінкам слід самостійно припиняти використання призначеної контрацепції.

Водночас дослідження підкреслює, що різні прогестогени, дозування та способи введення не варто розглядати як однакові щодо потенційного ризику менінгіоми. Ці відмінності можуть мати значення під час індивідуального вибору методу контрацепції, особливо за наявності додаткових факторів ризику або менінгіоми в анамнезі.

З огляду на широке використання гормональної контрацепції у світі навіть невелике підвищення відносного ризику може мати значення на популяційному рівні. Водночас для конкретної пацієнтки рішення щодо вибору або зміни методу контрацепції має ґрунтуватися на індивідуальному співвідношенні користі та ризиків.

Результати дослідження вкотре наголошують: гормональні контрацептиви не є однорідною групою, а їхній профіль безпеки необхідно оцінювати з урахуванням конкретної діючої речовини, дози, способу введення та тривалості застосування.

Перегляньте запис:

ДЖЕРЕЛО: Medical Xpress

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.