Функціональне лікування гепатиту В тепер «досяжне»

Новий антисенсовий олігонуклеотид бепіровірсен, спрямований на транскрипти вірусу гепатиту В, продемонстрував потенціал для досягнення функціонального одужання при хронічній HBV-інфекції.

У дослідженнях оцінювали, чи може терапія фіксованої тривалості сприяти стійкому пригніченню вірусу та втраті поверхневого антигену гепатиту В.

Що означає функціональне одужання при гепатиті В

Функціональне одужання при хронічній HBV-інфекції визначали як поєднання двох критеріїв після завершення терапії:

• стійкий рівень ДНК HBV нижче нижньої межі кількісного визначення протягом щонайменше 24 тижнів;
• втрата поверхневого антигену гепатиту В — HBsAg.

Важливо, що йдеться саме про функціональне, а не стерилізуюче одужання. Функціональне одужання означає контроль інфекції з втратою HBsAg і пригніченням вірусної реплікації, але не обов’язково повне усунення всіх вірусних резервуарів з організму.

Чому це важливо

Стандартна терапія хронічного гепатиту В зазвичай передбачає тривале, часто довічне, застосування нуклеозидних або нуклеотидних аналогів. При такому лікуванні функціональне одужання трапляється рідко.

Історично частота втрати HBsAg на тлі терапії нуклеозидними або нуклеотидними аналогами становить приблизно 1 % на рік.

Тому результати, за яких близько кожен п’ятий пацієнт досягав функціонального одужання у вибраній групі, розглядаються як важливий крок у дослідженні нових підходів до лікування HBV.

Дизайн досліджень B-Well

Дослідження B-Well 1 та B-Well 2 були подвійними дослідженнями фази 3 з подібним дизайном. З грудня 2022 року до травня 2025 року до них залучили 1838 дорослих пацієнтів із документально підтвердженою HBV-інфекцією без цирозу.

Дослідження проводили у 29 країнах Європи, Азіатсько-Тихоокеанського регіону та Америки. Загалом близько 70 % учасників були азійського походження.

До досліджень увійшли:

• 981 пацієнт у B-Well 1;
• 857 пацієнтів у B-Well 2.

Перегляньте записи:

Критерії включення пацієнтів

Учасники отримували стабільну терапію нуклеозидними або нуклеотидними аналогами щонайменше протягом 6 місяців до скринінгу.

Під час дослідження не планували змін у цій схемі лікування.

Усі учасники мали:

• рівень HBsAg від 100 до 3000 МО/мл;
• рівень ДНК HBV менше 90 МО/мл;
• рівень аланінамінотрансферази не більше ніж удвічі вищий за верхню межу норми;
• відсутність цирозу.

Основні результати

На 72-му тижні після припинення терапії функціонального одужання досяг приблизно 1 із 5 пацієнтів, які отримували бепіровірсен. У групах плацебо функціонального одужання не було зафіксовано.

У дослідженні B-Well 1 функціонального одужання досягли:

• 127 із 650 пацієнтів у групі бепіровірсену;
• 0 із 328 пацієнтів у групі плацебо.

Це відповідає приблизно 20 % пацієнтів у групі активної терапії.

У дослідженні B-Well 2 функціонального одужання досягли:

• 106 із 570 пацієнтів у групі бепіровірсену;
• 0 із 286 пацієнтів у групі плацебо.

Це відповідає приблизно 19 % пацієнтів у групі активної терапії.

Різниця між групами

Загальна різниця ризику між групою бепіровірсену та групою плацебо становила:

• 17,5 відсоткового пункту у B-Well 1;
• 13,3 відсоткового пункту у B-Well 2.

Для обох досліджень різниця була статистично значущою.

Профіль безпеки

В об’єднаному аналізі через 72 тижні побічні явища були зареєстровані у:

• 91 % пацієнтів у групах бепіровірсену;
• 73 % пацієнтів у групах плацебо.

Серйозні побічні явища спостерігалися у:

• 7 % пацієнтів у групах бепіровірсену;
• 4 % пацієнтів у групах плацебо.

Під час періоду лікування побічні явища 3 ступеня або вище були зареєстровані у:

• 16 % пацієнтів у групах бепіровірсену;
• 3 % пацієнтів у групах плацебо.

Найпоширенішим побічним явищем 3 ступеня в групі лікування було підвищення рівня аланінамінотрансферази. Його зареєстрували у 6 % пацієнтів.

Значення результатів

Результати досліджень B-Well свідчать, що терапія, спрямована на транскрипти HBV, може підвищувати ймовірність функціонального одужання у вибраних пацієнтів із хронічним гепатитом В. Водночас цей підхід не є універсальною заміною стандартного лікування. На цьому етапі йдеться про потенційну стратегію для окремих груп пацієнтів, зокрема без цирозу та з визначеним рівнем HBsAg.

Важливі застереження

Попри обнадійливі результати, залишаються важливі питання.

Потрібно підтвердити:

• довгострокову стійкість втрати HBsAg після 72 тижня;
• вплив функціонального одужання на ризик цирозу;
• вплив на ризик гепатоцелюлярної карциноми;
• безпеку застосування в ширших групах пацієнтів;
• можливість використання у пацієнтів із раннім або компенсованим цирозом.

Особливої уваги потребує ризик підвищення рівня аланінамінотрансферази під час лікування. У пацієнтів із цирозом такі зміни можуть мати більше клінічне значення та потребують обережного вивчення.

Подальші напрями досліджень

Подальші дослідження мають уточнити, як найкраще застосовувати бепіровірсен у реальній клінічній практиці.

Важливими залишаються питання:

• оптимального відбору пацієнтів;
• моніторингу під час лікування;
• ведення побічних явищ;
• доступності терапії;
• довгострокової ефективності;
• можливого поєднання з іншими підходами.

Серед перспективних напрямів також розглядають комбінації з іншими методами, спрямованими на зниження HBsAg або посилення противірусної відповіді. До таких підходів належать РНК-інтерференція, імуномодулятори та противірусні препарати.

Глобальний контекст

Хронічна інфекція HBV залишається значною глобальною проблемою охорони здоров’я.

У світі з хронічною HBV-інфекцією живуть близько 240 млн людей. Тому майбутні методи лікування мають бути не лише ефективними, а й безпечними, доступними та придатними для широкого впровадження.

ДЖЕРЕЛО: Medscape

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.