Лікування больового синдрому у практиці лікаря-ревматолога

Робоча група з лікування болю Американського коледжу ревматології опублікувала звіт, у якому підкреслюється, що лікування болю є фундаментальним аспектом клінічної практики.

Етіологія больового синдрому у ревматології

Больовий синдром займає центральне місце у структурі захворювань опорно-рухового апарату. На сьогодні ревматологічні захворювання поділяють на три великі категорії залежно від характеру патогенезу та передбачуваної етіології больового синдрому. Ці категорії включають:

• запальні захворювання, як суглобів, так і системного характеру;
• дегенеративні захворювання суглобів і структурні аномалії;
• розлади больової чутливості та сприйняття.

Перегляньте записи заходів, що проходили в межах Ortho Trauma Friday та не забувайте слідкувати за оновленнями!

Лікування ревматоїдного артриту

Ревматоїдний артрит є прикладом того, як больовий синдром можна лікувати за допомогою різних підходів. Так, хворобомодифікуюча терапія передбачає призначення системних препаратів для контролю запального процесу (метотрексат, імунобіологічні препарати), натомість загострення ревматоїдного артриту або посилення больового синдрому можуть вимагати введення до терапевтичної стратегії кортикостероїдів та нестероїдних протизапальних препаратів короткими курсами. Серед останніх варто віддавати перевагу селективним засобам. З підвищенням ефективності біологічних і цільових синтетичних протиревматичних препаратів, що модифікують захворювання (bDMARDs і tsDMARDs), ремісія є реальною метою для багатьох пацієнтів.

Лікування остеоартриту

У вивченні остеоартриту важливе розуміння розвитку симптоматики, оскільки  інтенсивність і якість болю змінюються від перебігу остеоартриту в міру виникнення пошкодження суглобових поверхонь та вторинного запалення. Рекомендована терапія включає ацетамінофен, нестероїдні протизапальні препарати та препарати для лікування нейропатичного больового синдрому. Кожна з даних неопіоїдних схем має недостатню ефективність і потенційну токсичність, що може обмежити їх використання. Нефармакологічна терапія остеартриту демонструє ефективність, яка конкурує або перевершує фармакологічну терапію у контролі болю та покращенні функції суглобів при різноманітних ревматичних захворювань, включаючи хронічний біль у попереку та фіброміалгію.

Перегляньте запис майстер-класу «Життя без хронічного болю. Ефективні методи контролю»  від провідного фахівця, лікаря-психіатра  — Скрипника Євгена Васильовича!

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) мають знеболювальну та протизапальну дію і є основою терапії ревматичних захворювань. Однак їхня ефективність не завжди підтверджена при багатьох ревматичних захворюваннях. Наприклад, при болях у хребті часто недостатньо лише НПЗП для постійного, клінічно значущого контролю больового синдрому. НПЗП також пов’язані з токсичністю для шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи та нирок, що обмежує їх застосування у людей похилого віку, які мають найбільший ризик виникнення болю в спині та остеоартриту.

Опіоїди вважаються ефективними анальгетиками при гострому болю, але пов’язані з рядом обмежень у зв’язку зі збільшенням кількості випадків їх передозування та неправильного використання при різних захворюваннях. Міжнародні настанови рекомендують використовувати опіоїди лише у виключних випадках.

ДЖЕРЕЛО: Clinical and Experimental Rheumatology

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.