Зміни ваги та глікемічного контролю після лікування ожиріння агоністами рецепторів ГПП-1 та ГІП: вплив припинення терапії

Надмірна вага та ожиріння є поширеними станами, що значно підвищують ризик розвитку цукрового діабету 2 типу (ЦД2), серцево-судинних захворювань, обструктивного апное сну та інших серйозних патологій. У клінічній практиці дедалі частіше застосовують агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (ГПП-1РА) та подвійні агоністи ГПП-1/глюкозозалежного інсулінотропного поліпептиду (ГІП), які демонструють високу ефективність у зниженні маси тіла в пацієнтів без ЦД2. Проте реальні дані про ефективність і наслідки припинення лікування залишаються обмеженими.

Охарактеризувати зміни маси тіла та глікованого гемоглобіну (HbA1c) протягом 12 місяців у пацієнтів із надмірною вагою або ожирінням без ЦД2, які розпочали терапію агоністами ГПП-1 або ГПП-1/ГІП, залежно від статусу припинення лікування.

У дослідженні використано дані електронних медичних карток клініки Клівленда (Огайо та Флорида) за період 2021–2024 рр. Було включено 7881 дорослого пацієнта без ЦД2, які мали ІМТ ≥30 або ≥27 з супутніми захворюваннями, і які отримували ін'єкційні форми агоністів ГПП-1 або ГПП-1/ГІП. Пацієнтів розділено на три групи: раннє припинення лікування (до 3 міс), пізнє припинення (3–12 міс) та непереривна терапія. Вивчали зміну маси тіла та HbA1c, а також частоту досягнення ≥10% зниження маси тіла за рік.

Результати. З 7881 пацієнта 6109 отримували ГПП-1РА, а 1772 — ГПП-1/ГІП агоніст. Середній вік становив 51,3 року, середній ІМТ — 39,7 кг/м², 75,2% були жінки. У 80,8% пацієнтів підтримуюча доза препарату була низькою. Протягом року:

• Раннє припинення терапії відбулося у 20,4% випадків.
• Пізнє припинення — у 32,0%.
• 47,6% пацієнтів не припиняли лікування.

Середнє зниження маси тіла через 1 рік:

• Загалом — 8,7% (SD 9,6%).
• Раннє припинення — 3,6%.
• Пізнє — 6,8%.
• Безперервна терапія — 11,9% (p<0,001).

Перегляньте записи:

Пацієнти, які отримували агоніст ГПП-1/ГІП, продемонстрували кращі результати:

• Середнє зниження маси тіла — 12,4% проти 7,7% при використанні ГПП-1РА.
• При високій дозі і непереривному прийомі ГПП-1/ГІП зниження маси сягало 18% за рік.

Серед пацієнтів із переддіабетом (n=895):

• Середнє зниження HbA1c через 1 рік становило 0,3%.
• Раннє припинення: -0,1%.
• Пізнє: -0,2%.
• Безперервне лікування: -0,4% (p<0,001).

Нормоглікемію досягли:

• 67,9% пацієнтів із безперервною терапією;
• 33,1% — при ранньому припиненні.

У багатофакторному аналізі ключовими факторами досягнення ≥10% зниження маси були:

• Непереривне лікування (AOR 4,68);
• Пізнє припинення (AOR 1,74);
• ГПП-1/ГІП агоніст (AOR 2,46);
• Висока доза (AOR 2,39);
• Жіноча стать (AOR 1,86).

Результати показали, що часте припинення фармакотерапії ожиріння в реальній практиці обмежує ефективність лікування. На відміну від рандомізованих досліджень, пацієнти мали нижчі дози та частіше переривали терапію. Тим не менш, пацієнти, які продовжували терапію, особливо з високими дозами, досягали клінічно значущого зниження ваги та поліпшення глікемічного контролю.

Ці дані свідчать про потребу в стратегіях покращення прихильності до лікування, інформування пацієнтів та вирішення логістичних перешкод (вартість, страхування, побічні ефекти). Крім того, стабільність ваги після припинення терапії була вищою, ніж очікувалося за даними клінічних випробувань, що вимагає додаткового вивчення.

У клінічній практиці припинення фармакотерапії ожиріння є поширеним явищем, що негативно впливає на зниження маси тіла та HbA1c, особливо у пацієнтів із переддіабетом. Безперервне лікування високими дозами агоністів ГПП-1 або ГПП-1/ГІП асоціюється з кращими результатами, що підкреслює необхідність оптимізації тривалості терапії та підбору дози.

ДЖЕРЕЛО: healthday

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.