«Надзвичайна» втрата ваги за допомогою нової пероральної комбінації, яка є безпечною та переносимою в дослідженні Фази 1

Амікретин, пероральний препарат для схуднення з подвійним шляхом, призвів до втрати до 13% маси тіла в учасників із надмірною вагою або ожирінням відповідно до фази 1, дані першого дослідження на людях, представлені Європейською асоціацією з вивчення діабету.

Втрата маси тіла була «чудовою для перорального біологічного препарату», – сказала Агнес Гасіорек, доктор філософії, старший фахівець з клінічної фармакології Måløv, Данія, яка представила результати. І «не було плато втрати ваги в період лікування».

Середня зміна маси тіла у відсотках становила -10,4% для амікретину 50 мг, -13,1% для амікретину 2 × 50 мг і -1,2% для плацебо після 12 тижнів лікування.

Що стосується первинної кінцевої точки, поетапне підвищення дози продемонструвало, що всі перевірені рівні дози до 2 × 50 мг включно протягом 12-тижневого періоду ескалації були безпечними та переносимими, повідомила Гасіорек.

Побічні ефекти відповідали очікуванням від націлювання на ці рецептори, і під час дослідження не з’явилося нових сигналів безпеки, додала вона.

Подвійні шляхи

Амікретин — це новий одномолекулярний амілін на основі протеїну в поєднанні з агоністом рецептора глюкагоноподібного пептиду 1 (GLP-1 RA) і є першою пероральною формою такої комбінації, що розробляється.

Відомо, що обидва компоненти знижують апетит і споживання енергії та підвищують насичення, сказала Гасіорек, але вважається, що амілін потенційно підвищує чутливість до лептину, а GLP-1 RA, як відомо, посилюють секрецію інсуліну та біосинтез. Разом ці два компоненти покращують чутливість до інсуліну, зменшують секрецію глюкагону та призводять до різкої затримки спорожнення шлунка.

Одноцентрове плацебо-контрольоване подвійне сліпе дослідження фази 1 включало чоловіків і жінок віком 18-55 років (у середньому 38-42 роки в групах) з індексом маси тіла 25,0-39,9, без діабету, і вважались здоровими.

Учасники були випадковим чином розподілені між прийомами перорального амікретину (n = 95) або плацебо (n = 29) один раз на день протягом 12 тижнів. Групи дослідження включали дозування з одноразовим зростанням (збільшення від 1 мг/добу до 25 мг) і багаторазове дозування. Останній складався з кількох зростаючих доз (від 3 до 12 мг) протягом 10 днів і багаторазових зростаючих доз (поступове підвищення дози, від 3 мг до кінцевої дози 2 × 50 мг) протягом 12 тижнів.

У своїй презентації на зустрічі EASD Гасіорек зосередилася на результатах 12-тижневого графіка багаторазового підвищення дози з амікретином 50 мг (n = 16), амікретином 2 × 50 мг (n = 16) і плацебо (n = 12).

Первинною кінцевою точкою дослідження була кількість побічних ефектів, що виникли під час лікування, тоді як площа під кривою концентрації амікретину в плазмі від часу та максимальна концентрація амікретину в плазмі були вторинними кінцевими точками.

Дослідники також додали відсоткову зміну маси тіла після 12 тижнів лікування як дослідницьку кінцеву точку.

Результати безпеки багаторазового дозування

Загалом було зареєстровано 242 побічні явища, пов’язані з лікуванням, у комбінованих групах, які приймали активну речовину та плацебо, і мали легкий або помірний ступінь тяжкості.

Побічні ефекти, що виникли під час лікування, були виявлені у 75% групи амікретину 50 мг, 93,8% групи амікретину 2 × 50 мг і 33,3% пацієнтів, які отримували плацебо.

«Більшість побічних ефектів, про які повідомлялося, були від легкого до середнього ступеня тяжкості та пов’язані з шлунково-кишковим дискомфортом (нудота та блювота) і виникали пропорційно дозі», — повідомила Гасіорек.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту спостерігалися у 50%, 87,5% і 16,7% учасників, які отримували амікретин 50 мг, амікретин 2 × 50 мг і плацебо відповідно (загалом 112).

Зниження апетиту також було виявлено у 56,3%, 81,3% і 16,7% груп амікретину 50 мг, амікретину 2 × 50 мг і плацебо відповідно.

Виникли два серйозні побічні явища, одним з яких був гострий холецистит, а іншим — діабетичний кетоацидоз; «Проте в [останнього] учасника було виявлено аутоантитіла до бета-клітин перед лікуванням, а пізніше йому діагностували діабет 1 типу», — сказа Гасіорек.

Зменшення маси тіла

Учасники, які отримували 50 мг амікретину, втратили в середньому 10,4% маси тіла (розрахована різниця між лікуванням і плацебо, -9,2; 95% ДІ, від -12,0 до -6,5), тоді як ті, хто отримував 2 × 50 мг амікретину, втратили 13,1% свого тіла вага (розрахована різниця лікування проти плацебо, -11,8; 95% ДІ, від -14,6 до -9,0). Учасники групи плацебо втратили 1,2% маси тіла за 12 тижнів.

Незважаючи на те, що плато втрати ваги не спостерігалося, сказала Гасіорек, важливо враховувати відносно коротку тривалість лікування та обмежений час на кінцевій дозі, що потенційно може викликати упередження.

На сьогоднішній день препарати для схуднення на основі технології GLP-1 RA є ін’єкційними. Комбінація ін’єкційного аналога аміліну кагрілінтиду та семаглутиду GLP-1 RA також досліджується як розчин для підшкірного лікування.

Відповідаючи на прохання прокоментувати, Мартін Холст Ланге, доктор медичних наук, сказав, що «амікретин є першим препаратом, який використовує два різних біологічних шляхи, стимульовані аміліном і GLP-1, в одній молекуі».

Профілі безпеки та переносимості, а також величина втрати ваги підтримують подальшу розробку амікретину у пацієнтів із надмірною вагою або ожирінням, сказав Ланге, який зазначив, що компанія очікує даних поточного випробування фази 1 підшкірного введення амікретину, яке очікується у 2025 році.

Заслухавши презентацію, співмодератор Тімо Мюллер, доктор філософії, професор Мюнхенського університету імені Людвіга Максиміліана, Німеччина, дав виважену відповідь. «Препарат відносно добре переносився, причому найчастіше повідомлялося про типові побічні ефекти з боку ШКТ, спричинені GLP-1».

Але він зазначив, що питання залишаються. «Нам все ще потрібно знати, чи перевершує препарат у даній дозі найкращі в своєму класі препарати, такі як семаглутид або тирзепатид, у найвищих дозволених дозах. Крім того, це вимагає уточнення, чи сприяє активація рецептора аміліну і якою мірою показаний ефект, а також те, якою мірою глікемічні переваги є результатом активації рецептора глюкагону (амілін покращує глікемію шляхом зниження секреції глюкагону).

ДЖЕРЕЛО: Medscape

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.