Баріатрична хірургія має переваги над традиційним лікуванням для тривалого контролю діабету

У нещодавньому дослідженні, опублікованому в Журналі Американської медичної асоціації (JAMA), дослідники зі Сполучених Штатів Америки (США) порівняли безпеку, ефективність і віддалені результати баріатричної хірургії, фармакологічного лікування та контролю способу життя у пацієнтів із другим типом цукрового діабету (ЦД 2 типу). Вони виявили, що пацієнти, які перенесли баріатричну хірургію, мали кращий контроль глікемії та вищі показники ремісії через 7–12 років порівняно з медичним лікуванням.

ЦД 2 типу вражає понад 500 мільйонів дорослих людей у ​​всьому світі, створюючи значний економічний тягар. Незважаючи на те, що баріатрична хірургія показала перевагу над медикаментозною терапією та терапією способу життя в лікуванні захворювання, обмежені рандомізовані контрольовані дослідження (РКД) з обмеженнями щодо розміру вибірки та тривалості спостереження завадили широкому поширенню рекомендацій. Це призвело до того, що менше 1% осіб з індексом маси тіла (ІМТ) 35 кг/м 2 або вище розглядають можливість хірургічного лікування. Незважаючи на прогрес у ліках для схуднення, їх вартість, невизначена довгострокова ефективність і необхідність тривалого використання створюють проблеми.

Консорціум Альянсу рандомізованих досліджень медицини проти метаболічної хірургії при цукровому діабеті 2 типу (ARMMS-T2D) провів наймасштабніший об’єднаний аналіз на сьогодні, об’єднавши довгострокові дані спостережень із чотирьох одноцентрових рандомізованих досліджень США. Його метою було оцінити безпеку, довговічність і ефективність баріатричної хірургії порівняно з медичним лікуванням/корекцією способу життя з ЦД 2 типу. Через три роки дослідження виявило кращу та стійку ефективність баріатричної хірургії порівняно з медичними втручаннями/втручаннями в спосіб життя навіть в осіб з ІМТ 25–35 кг/м 2. У цьому дослідженні дослідники повідомляють про розширені результати подальшого спостереження через 7–12 років після рандомізації.

Про дослідження

Дослідження включало 262 хворих на ЦД 2 типу з ІМТ 27–45 кг/м 2. Середній вік становив 49,9 року, з них 68,3% — жінки. Пацієнти були рандомізовані для проходження інтенсивної терапії та корекції способу життя (n = 96) або баріатричної хірургії (шунтування шлунка Roux-en-Y, рукавна гастректомія або регульоване бандажування шлунка) та післяопераційного догляду (n = 166). Згідно з інформацією про расову приналежність, приблизно 31% пацієнтів були чорношкірими, а 67,2% – білими. Хоча дослідження проводилося між 2007 і 2013 роками, спостереження проводилося до 2022 року.

Основним результатом дослідження була різниця між групами у зміні (%) глікованого гемоглобіну (HbA1c) від вихідного рівня до семи років із розширеними даними до 12 років. Вторинними результатами були зміни рівня HbA1c, зміни різних метаболічних і серцево-судинних параметрів, а також ремісія діабету з гіпотезою, яка віддає перевагу баріатричній хірургії, а не медикаментозному лікуванню/корекцією способу життя. Побічні ефекти систематично збиралися, охоплюючи серйозні події та ускладнення до 12 років. Статистичні методи включали використання лінійної моделі зі змішаним ефектом, оберненого ймовірнісного зважування, аналізу чутливості та дослідницького аналізу.

Результати та обговорення

Незважаючи на вищі початкові значення, у групі баріатричної хірургії стабільно підтримувався значно нижчий рівень HbA1c, ніж у медичній групі, з різницею у -1,4% і -1,1% через сім років і 12 років відповідно. Через сім років покращення рівня HbA1c було подібним між шлунковим шунтуванням Roux-en-Y та  гастректомією, тоді як регульоване бандажування шлунка показало менші покращення, ніж гастректомія (P = 0,007) і шлункове шунтування Roux-en-Y (P = 0,03). Оскільки під час дослідження 25% пацієнтів перейшли з медикаментозного лікування на хірургічне, було проведено аналіз чутливості за протоколом, який підтвердив основні результати.

Перегляньте записи та зареєструйтесь на майбутні заходи в межах Ortho Trauma Friday.

Через рік ремісії цукрового діабету досягли 0,5% пацієнтів у медичній групі порівняно з 50,8% у хірургічній групі. Через сім років показники ремісії становили 6,2% проти 18,2% у медичній групі та хірургічній групі відповідно, і різниця зберігалася до 12 років. Було виявлено, що HbA1c становив < 7% у 26,7% пацієнтів у медичній групі проти 54,1% у хірургічній групі. Крім того, баріатрична хірургія призвела до значно більшої втрати ваги та показників відсутності ожиріння у 7 та 12 років. Хірургічна група також відчула значно менше використання ліків та інсуліну порівняно з медичною групою. Крім того, баріатрична група показала значно вищі ліпопротеїни високої щільності (ЛПВЩ) і нижчі тригліцериди. Не спостерігалося суттєвих відмінностей щодо систолічного артеріального тиску, ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), креатиніну сироватки або співвідношення альбуміну та креатиніну в сечі у двох групах через сім років. Було виявлено, що побічні явища були подібними між групами, зі збільшенням шлунково-кишкових явищ у хірургічній групі.

Висновок

Підсумовуючи, через 7–12 років пацієнти, яким була призначена баріатрична хірургія, продемонстрували кращий контроль глікемії, менше вживання ліків проти діабету та вищі показники ремісії діабету порівняно з пацієнтами, які проходили медичне втручання/втручання в спосіб життя. Отримані результати підтверджують використання баріатричної хірургії як життєздатного варіанту лікування ЦД 2 типу в осіб з ожирінням.

ДЖЕРЕЛО: https://www.news-medical.net/