Деносумаб при остеопорозі асоціюється зі зниженим ризиком діабету порівняно з бісфосфонатами

Антирезорбтивні препарати є найбільш широко використовуваними варіантами лікування остеопорозу. Деносумаб — гуманізоване моноклональне антитіло проти рецепторного активатора ліганду ядерного фактора κ B (RANK) (RANKL) і потужний антирезорбтивний препарат, який пригнічує резорбцію кісткової тканини. Клінічні рекомендації рекомендують деносумаб жінкам у постменопаузі, чоловікам і людям з індукованим глюкокортикоїдами остеопорозом із високим ризиком переломів.

Останні дослідження показують зв’язок між сигнальним шляхом RANKL/RANK та енергетичним метаболізмом. У великому популяційному дослідженні вищі рівні RANKL були пов’язані з чотирикратним підвищенням ризику діабету 2 типу протягом п’ятирічного періоду спостереження. Пониження регуляції передачі сигналів RANKL може покращити метаболізм глюкози як у мишей, так і у людей. У серії мишачих моделей, у яких передача сигналів RANKL пригнічувалася в печінці, чутливість печінки до інсуліну та концентрація глюкози в плазмі були покращені. Блокування передачі сигналу RANKL за допомогою деносумабу може значно знизити циркулюючу дипептидилпептидазу 4 і підвищити рівні глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1). Хоча рандомізоване контрольоване дослідження в популяції з діабетом не проводилося, результати обсерваційного дослідження свідчать про покращення гомеостазу глюкози в учасників із діабетом 2 типу або переддіабетом та статистично значуще зниження глікованого гемоглобіну протягом 12 місяців серед учасників, які отримували деносумаб, порівняно з ті, хто лікується бісфосфонатами або кальцієм плюс вітамін D.

Деталі дослідження

4301 новий користувач деносумабу був зіставлений за шкалою схильності до 21 038 користувачів перорального бісфосфонату та спостерігався в середньому протягом 2,2 року. Рівень захворюваності на цукровий діабет 2 типу серед користувачів деносумабу становив 5,7 на 1000 людино-років, а серед користувачів пероральних бісфосфонатів — 8,3 на 1000 людино-років. Початок застосування деносумабу асоціювався зі зниженим ризиком діабету 2 типу. Учасники з переддіабетом, як виявилося, отримали більше користі від деносумабу порівняно з пероральним бісфосфонатом, особливо хворі з індексом маси тіла ≥30.

Висновки

У цьому популяційному дослідженні використання деносумабу було пов’язане з меншим ризиком розвитку діабету 2 типу порівняно з пероральним застосуванням бісфосфонатів у дорослих з остеопорозом. Це дослідження надає докази на популяційному рівні того, що деносумаб може мати додаткові переваги для метаболізму глюкози порівняно з пероральними бісфосфонатами.

ДЖЕРЕЛО: https://www.bmj.com/