ВООЗ оприлюднила перші глобальні рекомендації щодо ожиріння в дітей і підлітків

У 2026 році оприлюднено перші глобальні рекомендації щодо комплексного ведення ожиріння у дітей та підлітків. Документ розглядає ожиріння як хронічне рецидивне захворювання, яке потребує тривалого спостереження, індивідуального підходу та поєднання медичних, поведінкових і сімейних втручань.

Актуальність проблеми продовжує зростати. У 2024 році у світі з ожирінням жили близько 170 мільйонів дітей і підлітків віком 5–19 років: приблизно 70 мільйонів дітей 5–9 років і 100 мільйонів підлітків 10–19 років. Поширеність ожиріння в цій віковій групі з 1990 року збільшилася приблизно в чотири рази — з 2% до 8%.

Ожиріння в дитячому та підлітковому віці може мати наслідки вже в ранні роки життя та підвищувати ризик розвитку цукрового діабету 2 типу, серцево-судинних захворювань та інших хронічних станів. Водночас проблема не обмежується фізичним здоров’ям: діти й підлітки з ожирінням можуть стикатися зі стигматизацією, булінгом, дискримінацією, зниженням самооцінки, тривогою та депресивними симптомами.

Основні підходи до лікування

Основою допомоги дітям і підліткам з ожирінням мають бути структуровані зміни харчування, фізичної активності та поведінки, які проводяться окремо або в межах комплексної мультимодальної програми.

Такі програми повинні бути адаптовані до віку, стану здоров’я, сімейної ситуації та можливостей конкретної дитини. Важливо, щоб лікування не зводилося лише до вимоги «схуднути», а було спрямоване на покращення здоров’я, фізичної функції, психологічного стану та якості життя.

Рекомендовані втручання можуть включати:

• корекцію харчування;
• збільшення регулярної фізичної активності;
• зменшення тривалого сидячого способу життя;
• формування стабільного режиму сну;
• поведінкові методи, які допомагають змінювати харчові та рухові звички;
• активне залучення батьків або інших осіб, які доглядають за дитиною;
• регулярне довготривале спостереження.

Цифрові методи підтримки також можуть використовуватися, однак для дітей і підлітків їх рекомендують застосовувати під наглядом батьків або опікунів та як доповнення, а не як заміну повноцінної медичної допомоги. Особливу увагу слід приділяти психічному здоров’ю. Тривога, депресія, низька самооцінка та труднощі з емоційною регуляцією можуть впливати на харчову поведінку, фізичну активність і соціальне життя. Водночас стигматизація через масу тіла може поглиблювати психологічні проблеми. Тому допомога має одночасно враховувати фізичне та психічне здоров’я, бути недискримінаційною та проводитися із залученням сім’ї.

Для дітей віком до 10 років фармакологічне лікування ожиріння, баріатричні операції та спеціальні пристрої для зниження маси тіла не рекомендуються. Основою ведення цієї вікової групи залишаються зміни способу життя, харчування, фізичної активності та поведінки.

Для підлітків 10–19 років можливість медикаментозної терапії може розглядатися лише у визначених клінічних ситуаціях — коли структурована мультимодальна програма зі зміни способу життя не забезпечила бажаного результату.

Йдеться лише про препарати, дозволені для відповідної вікової групи, під медичним наглядом та як доповнення до комплексної програми, а не як її заміну. При тяжкому ожирінні у підлітків у виняткових випадках може розглядатися баріатрична операція. Таке рішення має прийматися за суворими критеріями після комплексної оцінки стану здоров’я, потенційної користі, ризиків, психологічної готовності та можливості довготривалого спостереження. Водночас медикаментозне або хірургічне лікування не повинно розглядатися як головна основа допомоги. Пріоритетом залишається доступ до комплексної підтримки, яка допомагає дитині або підлітку сформувати стійкі зміни харчування, фізичної активності й поведінки.

Перегляньте запис:

Практичне значення

Нові рекомендації підкреслюють важливий перехід від спрощеного підходу до ожиріння як наслідку «надмірного харчування» до розуміння його як складного хронічного захворювання, на яке впливають біологічні, соціальні, поведінкові та середовищні фактори.

Мета лікування не повинна обмежуватися лише цифрою на вагах. Важливо оцінювати:

• загальний стан здоров’я;
• метаболічні ускладнення;
• фізичну активність і функціональність;
• харчову поведінку;
• якість і тривалість сну;
• психічний стан;
• соціальне функціонування;
• сімейні та побутові фактори;
• довготривалу прихильність до лікування.

Не менш важливо уникати стигматизуючої комунікації. Медичні працівники мають використовувати нейтральну, поважну мову та не зводити проблему до сили волі дитини чи її батьків. Ожиріння у дітей і підлітків потребує тривалої, послідовної та мультидисциплінарної допомоги, а не короткострокових дієт або одноразових втручань.

Разом із лікуванням необхідні й системні заходи, які роблять здорове харчування та фізичну активність доступнішими: зміни у шкільному харчуванні, міському середовищі, транспортній політиці та соціальній підтримці.

Таким чином, сучасний підхід до дитячого й підліткового ожиріння ґрунтується на ранньому виявленні, комплексній зміні способу життя, підтримці психічного здоров’я, участі сім’ї та тривалому спостереженні. Медикаментозна терапія у підлітків та баріатричне лікування при тяжкому ожирінні розглядаються лише як додаткові можливості для ретельно відібраних пацієнтів.

ДЖЕРЕЛО: ВООЗ

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.