Застосування агоністів рецепторів GLP-1 пов’язане з вищою частотою регургітації під час анестезії

Препарати, що впливають на рецептори GLP-1 і застосовуються при цукровому діабеті 2 типу та ожирінні, можуть сповільнювати випорожнення шлунка. Через це навіть після стандартного передопераційного голодування в шлунку може залишатися їжа або рідина, що потенційно підвищує ризик регургітації та потрапляння шлункового вмісту в дихальні шляхи під час анестезії.

У великому проспективному дослідженні використання таких препаратів було пов’язане приблизно з 11-кратним підвищенням частоти регургітації або легеневої аспірації. Водночас абсолютний ризик залишався відносно невеликим.

Що показало дослідження

Дослідники проаналізували 47 039 дорослих, які проходили планові або невідкладні процедури під наглядом анестезіолога у 119 лікарнях Великої Британії. Препарати з GLP-1-активністю протягом попередніх трьох місяців отримували 1348 пацієнтів — 2,9 %, або приблизно 1 із 36.

Регургітацію або легеневу аспірацію зареєстрували:

• у 19 із 1348 пацієнтів — 1,41 %, які отримували такі препарати;
• у 57 із 45 691 — 0,12 %, які їх не застосовували.

Відношення шансів становило 11,39 (95 % ДІ 6,47–20,05). Серед 19 подій у групі GLP-1 було 17 випадків регургітації та 2 випадки легеневої аспірації.

Найчастіше ці ускладнення виникали під час пробудження від анестезії — на цей період припало близько 53 % випадків у пацієнтів, які отримували відповідну терапію.

Водночас періопераційне ведення пацієнтів суттєво відрізнялося. Майже третині рекомендували тимчасово припинити прийом препарату перед втручанням, найчастіше на 8–14 днів. Проте оптимальна тривалість такої перерви досі точно не встановлена.

Отримані результати не доводять причинно-наслідкового зв’язку. Пацієнти, які отримують препарати з GLP-1-активністю, частіше мають ожиріння або цукровий діабет, які самі можуть впливати на ризик аспірації. Крім того, дослідження було обсерваційним, а частина епізодів могла залишитися незареєстрованою.

Інші сучасні огляди також показують, що терапія GLP-1 частіше пов’язана зі збільшенням залишкового вмісту шлунка, тоді як дані щодо клінічно значущої легеневої аспірації досі залишаються неоднорідними.

Для практики це насамперед означає, що пацієнту важливо повідомити анестезіолога про використання препаратів з GLP-1-активністю перед будь-яким втручанням, яке потребує анестезії або седації. Самостійно припиняти терапію перед операцією не слід — рішення залежить від препарату, показань до лікування, ризику аспірації та характеру запланованого втручання.

ДЖЕРЕЛО: Medical Xpress

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.