Альтернативний підсолоджувач сорбітол пов'язаний із захворюванням печінки

Альтернативні підсолоджувачі тривалий час розглядаються як «здоровіша» заміна рафінованого цукру. До них належать синтетичні підсолоджувачі, а також цукрові спирти (поліоли), які широко використовують у продуктах зі зниженим вмістом калорій або у харчуванні для людей із порушеннями вуглеводного обміну. Одним із таких поліолів є сорбіт, що природно присутній у деяких фруктах та активно застосовується у харчовій промисловості.

Нові дослідження, опубліковані у журналі Science Signaling, ставлять під сумнів безпечність сорбіту, демонструючи його можливий внесок у розвиток захворювань печінки. Результати цієї роботи є продовженням досліджень метаболічного впливу фруктози на організм, які раніше показали її важливу роль у формуванні стеатозу печінки та порушенні обміну речовин.

Одним із ключових висновків дослідження є те, що сорбіт метаболічно дуже близький до фруктози та може трансформуватися у печінці у її похідні. Оскільки сорбіт відрізняється від фруктози лише одним етапом перетворення, він здатний викликати схожі метаболічні наслідки.

Модельні експерименти показали, що сорбіт:

• природно може утворюватися у кишечнику після вживання їжі, особливо при високому рівні глюкози;
• всмоктується в організм та потрапляє до печінки;
• перетворюється у фруктозу або її метаболіти, що запускає ті самі біохімічні каскади, які асоційовані з розвитком жирової хвороби печінки.

Раніше основну увагу приділяли сорбіту, що утворюється при підвищених рівнях глюкози у крові під час діабету. Проте нові дані демонструють, що навіть у здорових людей після приймання їжі концентрація глюкози у кишечнику може бути достатньою для активації ендогенного синтезу сорбіту.

Роль кишкового мікробіому

Одним із найважливіших факторів безпеки сорбіту виявився склад кишкової мікробіоти.

Дослідники встановили, що:

• певні штами бактерій (зокрема Aeromonas) здатні повністю розщеплювати сорбіт на безпечні метаболіти;
• за відсутності таких бактерій або при їх недостатній кількості сорбіт не утилізується й надходить у ворітну вену та печінку;
• надмірне споживання глюкози або сорбіту може перевантажувати навіть здорові бактеріальні популяції.

Таким чином, ризики, пов’язані з сорбітом, можуть суттєво варіювати залежно від індивідуального складу мікробіому та харчових звичок.

Перегляньте запис:

Вплив сорбіту на печінку

Патологічні зміни, пов’язані із накопиченням фруктози та її похідних у печінці, добре описані в літературі:

• розвиток внутрішньопечінкового ліпогенезу;
• інсулінорезистентність;
• оксидативний стрес;
• формування неалкогольної жирової хвороби печінки.

Нові дані свідчать, що сорбіт може впливати на ці процеси аналогічно фруктозі.

Експерименти показали, що при надмірному споживанні сорбіту він може:

• накопичуватися у тканинах;
• бути джерелом фруктози;
• виступати метаболічним навантаженням для печінки.

Фактично, сорбіт може бути прихованим фактором ризику метаболічних порушень у тих людей, які вживають значну кількість продуктів з альтернативними підсолоджувачами, або мають дисбіоз чи високий рівень споживання глюкози.

Харчові звички та практичні наслідки

Сучасні продукти часто містять одразу кілька типів підсолоджувачів у різних комбінаціях. Навіть обмежене вживання продуктів зі зниженим вмістом цукру може призвести до надмірного споживання поліолів.

Ключові висновки:

• помірні кількості сорбіту з природних джерел (фрукти) зазвичай безпечні;
• великі дози сорбіту у харчових продуктах можуть викликати перевантаження метаболічних шляхів;
• люди з діабетом або метаболічними порушеннями можуть бути особливо вразливими.

Автори наголошують на необхідності подальших досліджень для розуміння повного спектра метаболічних ефектів сорбіту та ролі мікробіому у його детоксикації.

Дослідження демонструє, що підхід до альтернативних підсолоджувачів потребує перегляду. Хоча поліоли, зокрема сорбіт, довгий час вважалися відносно безпечними, їхній вплив на печінку може бути недооціненим.

Надмірне споживання сорбіту, особливо у поєднанні з високим вмістом глюкози у раціоні та несприятливим складом мікробіому, може сприяти розвитку захворювань печінки. Це підкреслює необхідність зваженого підходу до продуктів зі штучними або альтернативними підсолоджувачами та важливість подальших досліджень у галузі метаболізму поліолів.

ДЖЕРЕЛО: medicalxpress

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.