​​Інгібітори SGLT2 знижують ризик смертності після інфекції сечовивідних шляхів у хворих на цукровий діабет

Пацієнти з цукровим діабетом 2 типу (ЦД2), які розпочали прийом інгібіторів SGLT2 протягом 3 місяців після діагностування інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ), мали нижчий ризик смертності, ниркових ускладнень та інфекційних ускладнень, ніж пацієнти, які розпочали прийом інгібіторів DPP-4.

Методологія

ІСШ та гострий пієлонефрит є поширеними та серйозними ускладненнями у пацієнтів з ЦД 2 типу, а період після цих інфекцій пов'язаний із підвищеним ризиком системних ускладнень, погіршення функції нирок та серцево-судинних подій.

Дослідники провели ретроспективне когортне дослідження, використовуючи дані глобальної мережі охорони здоров'я за період з 2016 по 2023 рік, щоб оцінити, чи пов'язане початок прийому інгібіторів SGLT2 порівняно з інгібіторами DPP-4 протягом 3 місяців після діагностування ІСШ з поліпшенням довгострокових результатів у пацієнтів з ЦД2.

Аналіз включав дорослих з ЦД2, які розпочали прийом інгібіторів SGLT2 (n = 2129) або інгібіторів DPP-4 (n = 2129) з урахуванням схильності до захворювання; середній вік обох когорт становив приблизно 61 рік, а частка чоловіків становила 28–29 %.

Первинним результатом була смертність; вторинними результатами були серйозні побічні ефекти з боку нирок та серйозні побічні ефекти з боку серцево-судинної системи; результати оцінювалися протягом 4-річного періоду.

Висновок

Початок прийому інгібіторів SGLT2 порівняно з інгібіторами DPP-4 був пов'язаний із зниженням ризику смертності на 41% (відношення ризиків [ВР], 0,59; 95% ДІ, 0,45–0,77); ефект був більш вираженим серед жінок, пацієнтів віком до 65 років, пацієнтів із рівнем A1c ≥ 7% та пацієнтів без серцево-судинних або ішемічних захворювань серця.

Корисний ефект інгібіторів SGLT2 на показники смертності почав проявлятися вже через 6 місяців після діагностування ІСШ.

Ризик серйозних небажаних подій з боку нирок (HR, 0,784; 95% ДІ, 0,682-0,900) також знизився при застосуванні інгібіторів SGLT2 порівняно з інгібіторами DPP-4; проте не було виявлено значущої різниці щодо серйозних небажаних серцево-судинних подій.

Ризик рецидиву ІСШ був дещо нижчим при застосуванні інгібіторів SGLT2, ніж при застосуванні інгібіторів DPP-4; застосування інгібіторів SGLT2 було пов'язане з нижчим ризиком госпіталізації з будь-якої причини, залежності від діалізу, сепсису та відвідувань відділення невідкладної допомоги, ніж застосування інгібіторів DPP-4.

На практиці

«Ці результати підтверджують доцільність раннього початку застосування SGLT2i [інгібіторів SGLT2] після інфекції сечовивідних шляхів як безпечного та ефективного терапевтичного варіанту для пацієнтів з Т2Д», — пишуть автори.

Джерело

Це дослідження було проведено під керівництвом доктора медицини Хсяо-Вей Ванга з меморіальної лікарні Шін-Конг Ву Хо-Су в Тайбеї, Тайвань. Воно було опубліковано в інтернет-виданні Diabetes, Obesity and Metabolism.

Обмеження

Дані про дотримання режиму прийому ліків, дозування та мікробіологічні профілі були недоступні. Вибірка, зібрана в США, може мати обмежену загальність. Окремі інгібітори SGLT2 не були диференційовані в аналізі.

Розкриття інформації

Це дослідження було підтримано грантами від Меморіальної лікарні Шін-Конг Ву Хо-Су та Католицької університетської лікарні Фу-Джен. Автори заявили про відсутність конфлікту інтересів.

ДЖЕРЕЛО: Medscape

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.