ESC 2026: вперше окремі рекомендації для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями та ХХН

Європейське товариство кардіологів спільно з European Renal Association представило перші ESC Guidelines, повністю присвячені взаємозв’язку серцево-судинних захворювань і хронічної хвороби нирок. Серед ключових акцентів — обов’язковий скринінг ХХН у пацієнтів із ССЗ, активніше застосування SGLT2-інгібіторів, блокади РААС, статинотерапії, а в окремих пацієнтів із ЦД 2 типу — фінеренону та агоністів рецептора GLP-1.

За оцінками, у Європі близько 100 мільйонів людей живуть із хронічною хворобою нирок. ХХН тісно пов’язана з ішемічною хворобою серця, серцевою недостатністю, аритміями, інсультом, захворюванням периферичних артерій та раптовою серцевою смертю. Водночас серцево-судинні захворювання, особливо серцева недостатність, самі можуть сприяти погіршенню функції нирок. Саме тому ESC уперше об’єднала профілактику, діагностику та лікування обох патологій в одному документі.

eGFR недостатньо: у пацієнтів із ССЗ потрібно визначати й альбумінурію

Одне з найбільш практичних положень рекомендацій — усіх пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями слід обстежувати на ХХН за допомогою eGFR та оцінки альбумінурії.

Це необхідно не лише для встановлення діагнозу ХХН, а й для точнішого прогнозування серцево-судинного та ниркового ризику, вибору терапії, корекції доз препаратів і своєчасного направлення до нефролога. Рекомендація має клас I.

Для стадіювання ХХН ESC пропонує використовувати eGFR разом із співвідношенням альбумін/креатинін у разовій порції сечі — uACR. Альбумінурія нерідко з’являється раніше, ніж знижується ШКФ, тому може допомогти виявити ураження нирок на раннішому етапі.

У пацієнтів із категоріями ХХН G3–G5 також рекомендується оцінювати абсолютний ризик прогресування до ниркової замісної терапії за допомогою Kidney Failure Risk Equation — KFRE.

Цільовий систолічний АТ — 120–129 мм рт. ст., якщо пацієнт переносить

Для пацієнтів із ХХН та eGFR ≥30 мл/хв/1,73 м² при підтвердженому офісному АТ ≥130/80 мм рт. ст. ESC рекомендує інтенсивніший контроль артеріального тиску за допомогою модифікації способу життя та медикаментозної терапії.

Цільовий систолічний АТ становить 120–129 мм рт. ст., якщо такий рівень добре переноситься.

Для пацієнтів із eGFR <30 мл/хв/1,73 м² цільовий тиск має визначатися індивідуально. Також ESC рекомендує ширше використовувати домашній або амбулаторний моніторинг АТ для виявлення маскованої, «офісної» та нічної гіпертензії.

Статини — незалежно від вихідного рівня холестерину

Ще один важливий акцент стосується ліпідознижувальної терапії.

Для пацієнтів із ХХН та eGFR <60 мл/хв/1,73 м², які не отримують ниркову замісну терапію, рекомендується інтенсивна схема на основі статину, незалежно від вихідного рівня ліпідів, з метою зниження ризику великих атеросклеротичних подій.

Йдеться про помірно- або високоінтенсивну статинотерапію, за потреби — у комбінації з езетимібом.

Тобто при ХХН рішення про статини дедалі менше залежить від того, наскільки «поганим» виглядає лише один показник LDL-C, і більше — від загального високого серцево-судинного ризику пацієнта.

SGLT2-інгібітори — один із центральних компонентів нефро- і кардіопротекції

У рекомендаціях 2026 року SGLT2-інгібітори займають одну з ключових позицій.

Для пацієнтів із ХХН і ЦД 2 типу їх рекомендують при eGFR ≥20 мл/хв/1,73 м² незалежно від рівня глікемічного контролю, щоб зменшувати ризик ниркової недостатності та серцево-судинних подій.

У пацієнтів без діабету SGLT2-інгібітори рекомендовані при eGFR ≥20 мл/хв/1,73 м² та uACR ≥20 мг/ммоль, що приблизно відповідає ≥200 мг/г.

Якщо терапія вже розпочата, її можна продовжувати навіть при подальшому зниженні eGFR нижче 20 мл/хв/1,73 м² — до моменту початку ниркової замісної терапії.

Блокада РААС залишається основою, але ACEI + ARB разом — ні

Максимально переносима доза інгібітора АПФ або блокатора рецепторів ангіотензину II рекомендована більшості пацієнтів із ХХН для досягнення цільового АТ та зменшення ризику прогресування ниркової хвороби й серцево-судинних подій.

Натомість комбінувати ACEI та ARB не рекомендується: додаткової кардіоренальної користі це не забезпечує, а ризик гострого ураження нирок і тяжкої гіперкаліємії зростає.

ESC також нагадує, що після початку терапії, яка впливає на ниркову гемодинаміку, невелике початкове зниження eGFR — зазвичай менше 30% — може бути очікуваним і саме по собі не означає необхідності відміняти ефективне лікування.

Фінеренон і GLP-1RA — для окремих пацієнтів із ЦД 2 типу

У пацієнтів із ХХН, ЦД 2 типу, альбумінурією та eGFR ≥25 мл/хв/1,73 м² ESC рекомендує нестероїдний антагоніст мінералокортикоїдних рецепторів фінеренон для зменшення ризику прогресування ХХН та серцево-судинних подій.

Для певних категорій пацієнтів із ЦД 2 типу та ХХН із підвищеною альбумінурією також рекомендований агоніст рецептора GLP-1 — семаглутид — незалежно від досягнутого глікемічного контролю.

Таким чином, сучасна терапія ХХН дедалі більше орієнтується не лише на HbA1c чи артеріальний тиск, а на безпосереднє зниження кардіоренального ризику.

Серцева недостатність + ХХН: не відмовлятися від базової терапії лише через нирки

ESC підкреслює, що основні препарати для лікування серцевої недостатності зберігають відносну ефективність і у пацієнтів із ХХН.

Для хронічної СН та ХХН SGLT2-інгібітор рекомендований незалежно від фракції викиду лівого шлуночка. При HFrEF основою залишаються стандартні препарати, включно з блокадою РААС/ARNI, β-блокаторами та антагоністами мінералокортикоїдних рецепторів.

При декомпенсованій СН у пацієнтів із ХХН нерідко потрібні вищі дози петльових діуретиків та рання комбінована діуретична терапія через більшу частоту діуретичної резистентності.

При ФП перевага за прямими оральними антикоагулянтами — але залежить від eGFR

Для пацієнтів із фібриляцією передсердь і ХХН при eGFR >30 мл/хв/1,73 м² прямі оральні антикоагулянти переважні перед антагоністами вітаміну K.

При eGFR 15–29 мл/хв/1,73 м² пероральні інгібітори фактора Xa можуть розглядатися як альтернатива антагоністам вітаміну K, але рішення потребує більшої індивідуалізації.

Документ також наголошує, що традиційні інструменти оцінки ризику інсульту й кровотечі при ФП працюють у пацієнтів із ХХН менш точно.

Новий принцип ESC: «STAMP on CKD»

Ключові рекомендації ESC об’єднали в концепцію STAMP on CKD: Screen, Triage and staging, Address CKD risk, Modify CVD management, Plan health services.

По суті, це заклик перестати розглядати серце й нирки як дві окремі проблеми. У пацієнта із ССЗ потрібно активно шукати ХХН, у пацієнта з ХХН — оцінювати серцево-судинний ризик, а терапію підбирати так, щоб одночасно впливати на обидва напрями.

Саме тому нові ESC Guidelines можна вважати переходом від паралельного ведення двох захворювань до єдиної кардіоренальної стратегії.

ДЖЕРЕЛО: Oxford University Press

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.