Великі дебати: стандартна тривалість подвійного антитромбоцитарного лікування після черезшкірного коронарного втручання при гострому коронарному синдромі має становити 12 місяців

Атеротромбоз є основним механізмом розвитку гострих коронарних синдромів (ГКС). Вже у 1980-х роках було встановлено його роль у патогенезі інфаркту міокарда (ІМ). Подальші дослідження 1990-х років довели, що монотерапія антитромбоцитарними препаратами (SAPT) суттєво зменшує смертність і ризик повторних подій у пацієнтів з ІМ. Однак згодом було виявлено, що комбінація ацетилсаліцилової кислоти (АСК) з інгібітором P2Y12-рецепторів (DAPT) протягом першого місяця після коронарного стентування значно знижує ризик тромбозу стента та повторного ІМ.

Перегляньте запис:

Основні докази на користь 12-місячної DAPT

Результати дослідження CURE, опубліковані у 2001 році, показали, що у пацієнтів із ГКС без підйому сегмента ST застосування DAPT протягом 9 місяців зменшує ризик серцево-судинної смерті, ІМ та інсульту на 2,1%, хоча і збільшує ризик серйозних кровотеч на 1%. Дослідження TRITON і PLATO 2007 і 2009 років продемонстрували ефективність потужних інгібіторів P2Y12 (прасугрелю та тикагрелору) у зниженні ішемічних подій при ГКС. Ці результати стали основою для рекомендацій щодо стандартної 12-місячної DAPT у пацієнтів із ГКС.

Чи доцільне скорочення терміну DAPT?

Незважаючи на переконливі докази користі DAPT, зростаючий ризик кровотечі, особливо у літніх пацієнтів, викликає дискусії щодо можливості скорочення її тривалості. Нові стенти стали менш тромбогенними, а покращене медикаментозне лікування також зменшує ризик ішемічних подій. Останні дослідження показали, що скорочення DAPT до 1–3 місяців може бути безпечним для пацієнтів із високим ризиком кровотечі.

Виклики та невирішені питання

Попри зростаючу підтримку скороченої DAPT, дослідження STOPDAPT-2 не рекомендує монотерапію клопідогрелем після одного місяця DAPT, оскільки це може підвищити ризик ішемічних подій. Додаткові метааналізи вказують, що скорочена DAPT може бути вигідною для пацієнтів з високим ризиком кровотеч, проте не для всіх груп пацієнтів із ГКС.

Таким чином, залишається відкритим питання: чи слід скорочувати DAPT усім пацієнтам або лише тим, хто має підвищений ризик кровотеч? Як правильно визначити баланс між ризиком ішемічних подій та кровотечі? Чи можна універсально застосовувати скорочену DAPT, враховуючи різноманітність клінічних характеристик пацієнтів?

Перегляньте записи:

Висновки

Хоча стандартна тривалість DAPT у 12 місяців є рекомендованою у сучасних настановах, нові докази вказують на можливість її скорочення у певних категорій пацієнтів. Необхідні подальші великі рандомізовані дослідження, щоб чітко визначити оптимальну тривалість DAPT та подальшу тактику антитромбоцитарної терапії після ГКС.

ДЖЕРЕЛО: European Heart Journal

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.