Комбінована кардіоренальна терапія при резистентній артеріальній гіпертензії

Резистентна артеріальна гіпертензія часто супроводжує хронічну хворобу нирок (ХХН) і цукровий діабет 2 типу та асоціюється з високим серцево-судинним і нирковим ризиком. Водночас можливості додаткової антигіпертензивної терапії при ХХН можуть бути обмежені через ризик гіперкаліємії. У аналізі подвійного сліпого рандомізованого дослідження оцінили вплив поєднання нестероїдного антагоніста мінералокортикоїдних рецепторів та інгібітора SGLT2 на артеріальний тиск у пацієнтів із ХХН, альбумінурією та цукровим діабетом 2 типу.

До первинного дослідження увійшли 796 пацієнтів. У 307 осіб — 39% — була наявна явна резистентна артеріальна гіпертензія. Її визначали як артеріальний тиск ≥130/80 мм рт. ст. на тлі приймання трьох антигіпертензивних препаратів або застосування щонайменше чотирьох препаратів незалежно від рівня тиску.

Основні результати

Пацієнти з резистентною гіпертензією мали вищий вихідний серцево-судинний ризик: вони були старшими, частіше мали ожиріння й атеросклеротичні серцево-судинні захворювання та характеризувалися більш вираженою альбумінурією.

Середній систолічний артеріальний тиск у цій групі становив 140,9 мм рт. ст. проти 131,5 мм рт. ст. у пацієнтів без резистентної гіпертензії. Водночас середня розрахункова швидкість клубочкової фільтрації була подібною — 53 проти 55 мл/хв/1,73 м².

Комбінована терапія знижувала систолічний артеріальний тиск більше, ніж кожен із двох компонентів окремо. У пацієнтів із резистентною гіпертензією зниження систолічного тиску на тлі комбінації становило приблизно 9–11 мм рт. ст. протягом перших 180 днів лікування.

Наявність резистентної гіпертензії незалежно підвищувала ймовірність зниження систолічного тиску щонайменше на 10 мм рт. ст., OR 1,56; 95%, ДІ 1,08–2,25.

Ще одним незалежним предиктором кращої відповіді була вища вихідна функція нирок: кожне збільшення рШКФ на 10 мл/хв/1,73 м² підвищувало ймовірність такого зниження тиску приблизно на 15%. Натомість вихідна альбумінурія та застосування діуретиків не були незалежними предикторами відповіді.

Безпека та практичне значення

Загалом небажані явища частіше виникали у пацієнтів із резистентною гіпертензією — 63,8% проти 51,1% у пацієнтів без неї. Водночас серед учасників, які отримували комбіновану терапію, гіперкаліємію реєстрували у 11,2% пацієнтів із резистентною гіпертензією та у 17,5% без неї. Цей результат не свідчить про відсутність ризику гіперкаліємії, але показує, що вираженого його підвищення саме в підгрупі резистентної гіпертензії не спостерігали.

Отримані дані свідчать, що поєднання двох препаратів із різними механізмами дії може забезпечувати клінічно значуще додаткове зниження артеріального тиску у пацієнтів із ХХН, цукровим діабетом 2 типу та складно контрольованою гіпертензією.

Водночас результати потребують обережної інтерпретації. Це був ретроспективно визначений post hoc аналіз підгрупи первинного дослідження. Крім того, використовувався термін «явна резистентна гіпертензія», оскільки аналіз не дозволяє повністю виключити псевдорезистентність, зокрема через недостатню прихильність до терапії або відмінності між офісним і позаофісним вимірюванням артеріального тиску.

Таким чином, комбінована терапія нестероїдним антагоністом мінералокортикоїдних рецепторів та інгібітором SGLT2 забезпечувала додаткове зниження систолічного артеріального тиску у пацієнтів із ХХН, цукровим діабетом 2 типу та явною резистентною гіпертензією. Однак ці результати слід розглядати як підгруповий аналіз, що потребує подальшого підтвердження у спеціально спланованих дослідженнях.

ДЖЕРЕЛО: Pubmed

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.