Лікарі-труенти: Степан Руданський

Дата публікації: 08.04.2022

Автори: Відкриті джерела , Редакція платформи «Аксемедін»

Ключові слова: лікар, Україна, Степан Руданський, труент, вірші

Нехай наші браття, молодці-козаки,

                                                        На чистеє поле біжать!

                                                        Нехай знову брязне шабелька стальная

                                                        В козацьких залізних руках!

                                        Нехай знову ляжуть ворогові кості

                                        Могилами в наших степах!

                                        А люлька-голубка нехай не вгасає,

                                        Паліть вражі села кругом!

                                                      Нехай ворог знає, повік не гадає

                                                      Знущатися над козаком!..

 

Його називають останнім романтиком в українській літературі.

Його перу належать українські переклади «Іліади» і «Одіссеї», поєма-казка «Цар Соловей», заборонені за царських і радянських часів поетичні твори на історичну тематику, зокрема «Мазепа, гетьман український», «Іван Скоропада». Письменник працював у жанрі романтичної балади. Він називав власні вірші «піснями»:

 

                           Повій, вітре, на Вкраїну,

                           Де покинув я дівчину.

                           Де покинув карі очі, 

                           Повій, вітре, опівночі, —

 

а гумористичні твори – «приказками». Його знамениті «Співомовки» Іван Франко назвав «епічними анекдотами» у поетичній формі:

 

                                                                 Здибались кацапчуки.

                                                                 Їден і питає:

                                                                «Што там новава у вас?»

                                                                 А той відвічає:

                                                                — Нічаво! Ліш мая мать

                                                                 Што-то захварала:

                                                                 В рот уш бєдная трі дня

                                                                 І дєрьма нє брала.

 

Степан Васильович Руданський (25 грудня 1833 (6 січня 1834) — 21 квітня 1873 (3 травня 1873) народився на Вінничині у селі Хомутинці в родині сільського священика. Батьки дали хлопцю ім’я Стефан, але сам юнак вважав таке ім’я занадто панським та змінив його на мужицьке — Степан: «…чим ми лучче від мужика? Всі ми рівні і в Бога, і в натури» .

  • Навчався у Шаргородській бурсі (1842—1849). Практику проходив у селі Жорнівка, що нині має назву Руданське.
  • Згодом Степан Руданський у 1849—1855 рр. навчався у Подільській духовній семінарії у Кам'янці-Подільському.
  • 1856 року юнак всупереч волі батька, вступає не до духовної академії, а до Петербурзької медико-хірургічної академії.
  • 1861—1873 рр. Степан Васильович працював міським лікарем у Ялті, карантинним лікарем в порту, а також лікарем у маєтках князя Воронцова.

У Ялті було лише 53 будинки. Населення — 1112 жителів. Можливо, це стане ще одним аргументом для тих, хто питає, чи Крим — це Україна, що українець Степан Руданський докладав багато зусиль, щоб місто ставало зручнішим для життя:

  • Частину придбаної ділянки віддав під створення міського фонтану.
  • За ініціативи лікаря Руданського в місті було закладено ринок.
  • 1869 року Руданського обрали почесним мировим суддею Сімферопольсько-Ялтинської мирової округи.

Степан Васильович хворів на сухоти, його заробітної плати не вистачало навіть на щоденний обід, але з бідних пацієнтів лікар грошей за лікування не брав.

1872 року в Криму спалахнула епідемія холери, яка позбавила життя 41 мешканця Ялти. Захворів на холеру й лікар Руданський. Проте місцева влада зробила винним саме його. Степана Васильовича було звільнено, а за півроку, 3 травня 1873-го, письменника не стало.

Саме сьогодні, коли кров’ю стікає наша рідна земля, актуальні слова лікаря-труента Степана Руданського:

 

Може, знову бряжчатимуть

Козацькі шаблюки.

                       Тоді вже нас не забудуть

                       І московські внуки.

                       Бо кров за кров катам нашим

                       І муки за муки.

 

 

Посилання на джерела:

https://svitppt.com.ua/

https://dovidka.biz.ua/

https://uain.press/

http://ababahalamaha.com.ua/

Щоб дати відповіді на запитання до цього матеріалу та отримати бали,
будь ласка, зареєструйтеся або увійдіть як користувач.

Реєстрація
Ці дані знадобляться для входу та скидання паролю
Пароль має містити від 6 символів (літери або цифри)
Матеріали з розділу
Після операцій вмирає більше людей, ніж ві ...
Макрозагадка
Шлях приборкання гемофілії
День хірурга
Результати дослідження лікарів «Таблетки т ...
Гостра робота
Гостра гіпертонія