Синдром емоційного вигорання у медиків до та під час пандемії COVID-19. Виявити та перемогти

У 1974 році термін «staff burn-out» (вигорання працівників) ввів американський психіатр Герберт Фрейденберг. У 1976 році американською дослідницею Христиною Маслач був введений термін «емоційне вигорання».

Замість терміну «staff burn-out» вона стала використовувати поняття «вигорання» (припинення горіння). За її словами, емоційне вигорання, яке є причиною професійного вигорання – це розплата за співчуття. Психолог Скотт Меєр (S. T. Meier) у 1983 р. визначив цей стан як такий, у якому «людина не має очікуваної ­винагороди від виконаної роботи, а, навпаки, очікує покарання, що відбувається внаслідок недостатньої мотивації, контрольованих результатів або недостатньої компетенції».

Вигорання – це синдром емоційного виснаження, деперсоналізації (втрата індивідуальності, відокремленості від інших) і зниження особистих досягнень, що може виникнути у працівників, робота яких пов'язана з людьми. Це реакція на хронічне емоційне напруження в зв’язку з роботою з іншими, особливо якщо вони стурбовані або мають проблеми. Таким чином, це може вважатися одним із видів стресу на роботі. Хоча це має деякі з тих же згубних наслідків, що і інші відповідні реакції на стрес, в чому полягає унікальність вигорання, так це в тому, що стрес виникає через соціальну взаємодію між працівником і клієнтом.

Проте є певні особливості цієї проблеми у працівників медичної сфери. Професія лікаря – надзвичайно відповідальна та шляхетна і ми не помилимося, якщо скажемо, що медиків можна прирівняти до супергероїв, які рятують життя та здоров’я інших, перевершуючи свої можливості, але часто забуваючи про власне благополуччя.

Більшість медичних працівників помічають проблему емоційного вигорання надто пізно. Тому не зайвим буде нагадати, як важливо бути уважними до власних почуттів та почуттів своїх колег, щоб вчасно помітити у них симптоми та уникнути поглиблення емоційного вигорання. 

Усі симптоми можна умовно поділити на фізичні та психологічні. Нижче представлені основні з них:

За даними одного з українських досліджень, для визначення рівня професійного вигорання медичних працівників шляхом анонімного опитування було охоплено 100 осіб. Серед них: лікарі станції швидкої медичної допомоги – 22 особи, фельдшери станції швидкої медичної допомоги – 10, хірурги – 20, лікарі терапевтичного профілю – 48 осіб (педіатри – 14, кардіологи – 16, сімейні лікарі –18). Для оцінки рівня професійного вигорання було використано методику Maslach Burnout Inventory (MBI) з адаптацією Н. Водоп’янової. Встановлено відмінності в показниках цього синдрому відповідно до спеціальності. Найбільш виражений синдром професійного вигорання за всіма шкалами виявлено у лікарів педіатрів та сімейних лікарів, оскільки саме ці професійні категорії проводять найбільше часу у безпосередньому тісному спілкуванні з хворими, що проявляється емоційним спустошенням, високою особистісною тривожністю, зниженням настрою, психоемоційним відстороненням, зниженням продуктивності праці, незадоволенням собою. Відмічено, що синдром емоційного вигорання лікарів проходить три фази, із яких у фазі напруження він характеризується переважно надмірним переживанням психотравмуючих обставин, у фазі резистенції проявляється економією емоційної сфери, у фазі виснаження – емоційним дефіцитом.

Згідно з результатами одного з опитувань, 50% медичних працівників зазначили, що відчули різке зростання емоційного напруження на робочому місці з початком пандемії коронавірусу.

Під час пандемії COVID-19 навантаження на медиків наростає з шаленою швидкістю, а обсяг цього навантаження не завжди співпадає з їх фізичними та емоційними можливостям

Пропонуємо декілька порад для медиків, які допоможуть підтримувати психічне здоров’я під час пандемії:

• поширюйте серед колег оновлену та актуальну інформацію. Володіння правдивою інформацією допомагає знизити рівень тривоги, стресу й сприяє відчуттю контролю над ситуацією;
• підтримуйте атмосферу взаємопідтримки, солідарності та альтруїзму на роботі. Запитайте у ваших колег, як в них справи або ж запропонуйте свою допомогу, якщо вони її потребують;
• робіть перерви для відпочинку: планові та позапланові. Навіть короткий перепочинок допоможе відновити ресурси;
• діліться своїми переживаннями та тим, що допомагає вам з ними впоратися. Наприклад, з колегами, які разом з вами перебувають у однаковій ситуації. Це допоможе краще відчути, що ви не на самоті та дізнатися більше про досвід ваших колег.
• звертайтеся по допомогу до фахівців. Дізнайтеся, чи ви та ваші колеги мають доступ до психологічних онлайн-тренінгів для медичних працівників у зонах високого стресу. А також телефонуйте на гарячі лінії психологічної підтримки, якщо ви потребуєте консультації психолога. 

Ми бажаємо вам, дорогі лікарі, сил та наснаги боротися з усіма труднощами, які зустрічаються на Вашій професійній стежці. Будьте здорові, завжди рішучі та впевнені у своїх діях, вірні своїм принципам і невразливі! Ми віримо у вас, захоплюємося вами та завжди готові підтримати.

          З повагою, команда платформи «Аксемедін»