Антидепресанти та ризик раптової серцевої смерті

Раптова серцева смерть (РСС) — це несподівана смерть, імовірно спричинена захворюванням серця. Вона настає протягом однієї години від початку симптомів у разі наявності свідків, або протягом 24 годин після того, як людину востаннє бачили живою, якщо свідків не було. У молодших вікових групах PCC найчастіше викликана гіпертрофією міокарда або порушеннями електричної активності серця. У людей похилого віку — це здебільшого наслідок ішемічної хвороби серця.

Пацієнти з психічними розладами мають вдвічі вищий ризик РСС, порівняно із загальною популяцією. Проте вплив тривалого прийому антидепресантів на ризик РСС залишався невизначеним.

На конгресі EHRA 2025 (European Heart Rhythm Association) було представлено дані великого популяційного дослідження з Данії, яке охоплювало всі випадки смерті у 2010 році серед мешканців віком 18–90 років (n = 4,3 млн). Дослідники проаналізували:

• свідоцтва про смерть;
• дані розтинів;
• рецептурну історію щодо антидепресантів за попередні 12 років.

Критерієм експозиції до антидепресантів (АД) була наявність щонайменше двох рецептів на рік, і тривалість прийому поділялась на:

• 1–5 років;
• 6 і більше років.

Смертельні випадки класифікувались як пов’язані або не пов’язані з РСС на підставі медичних документів. Загалом зафіксовано 45 701 випадок смерті, з яких 6002 — РСС.

• У групі з прийомом АД від 1 до 5 років ризик РСС був на 56% вищим (порівняно з популяцією без прийому АД).
  У групі з прийомом понад 6 років ризик РСС був у 2,2 раза вищим.

Перегляньте запис:

Вікові групи:

• 30–39 років:
  • ризик у 3 рази вищий (1–5 років),
  • у 5 разів вищий (6+ років).
• 50–59 років:
  • подвоєний ризик (1–5 років),
  • у 4 рази вищий (6+ років).
• 70–79 років:
  • ризик зростав на 83% (1–5 років),
  • у 2,2 раза вищий (6+ років).
• Для вікових груп 18–29 років та 80+ років різниця в ризику залежно від тривалості прийому не була статистично значущою.

Також встановлено, що в осіб віком 40–79 років частота РСС достовірно зростала із збільшенням тривалості прийому АД. Наприклад, у віковій групі 40–49 років ризик був на 70% вищим у пацієнтів з 6+ роками прийому, ніж у тих, хто приймав препарати 1–5 років.

Інтерпретація та можливі причини

Час впливу антидепресантів прямо пов’язаний з ризиком раптової серцевої смерті,

— зазначає д-р Ясмін Муйканович (Rigshospitalet Hjertecentret, Копенгаген).

Можливі механізми:

• Фармакологічні ефекти АД на електрофізіологію серця;
• Тяжчий перебіг основного психічного захворювання (триваліший прийом як індикатор);
• Поведінкові фактори: знижена прихильність до лікування, пізнє звернення по медичну допомогу, загальне погіршення серцево-судинного стану.

Отримані результати мають високу клінічну значущість, адже:

• Вказують на необхідність ретельного кардіологічного моніторингу пацієнтів із тривалим прийомом антидепресантів.
• Підкреслюють потребу в мультидисциплінарному підході до лікування пацієнтів із депресією, з урахуванням їхнього кардіоваскулярного ризику.
• Свідчать про необхідність подальших досліджень, зокрема щодо диференціації ризиків залежно від класу антидепресантів.

Прийом антидепресантів, особливо тривалістю понад шість років, асоціюється з істотним підвищенням ризику раптової серцевої смерті, з максимальними значеннями у вікових групах 30–59 років. Вплив тривалості лікування на ризик виявився незалежним фактором, що має бути враховано при довгостроковому веденні пацієнтів із психічними розладами.

ДЖЕРЕЛО: European Society of Cardiology

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.