Збільшення випадків госпіталізації з розладами харчової поведінки серед канадських дітей

Згідно з даними, кількість госпіталізацій дітей із розладами харчової поведінки в Онтаріо, Канада, з 2002 по 2019 рік зросла на 139%. Найбільше відносне збільшення спостерігалося серед пацієнтів, які зазвичай вважаються нетиповими, наприклад хлопчиків і молодших підлітків.

Результати популяційного перехресного дослідження, яке включало 11 654 педіатричних госпіталізації з розладом харчової поведінки, показали зростання на 416% серед хлопчиків порівняно зі збільшенням на 123% серед дівчаток, а також на 196% серед дітей віком від 12 до 14 років. вікової групи та збільшення на 255% розладів, крім анорексії чи нервової булімії.

«Розлади харчової поведінки часто зображують у засобах масової інформації як хвороби худих, старших підлітків, які хочуть, щоб їхнє тіло було меншим», — сказала Medscape Medical News провідний автор Сара Сміт, доктор медичних наук, ординатор психіатрії в Університеті Торонто. «Мене хвилює те, що клініцисти, які не працюють у сфері розладів харчової поведінки, можуть поділяти ті самі стереотипи, що й громадськість».

Висновки були опубліковані 4 грудня в JAMA Network Open.

Підвищення психіатричної складності?

Дослідники вивчили пов’язані адміністративні та демографічні бази даних охорони здоров’я в Онтаріо, щоб ідентифікувати пацієнтів віком 5-17 років, які були госпіталізовані з діагнозом розлад харчової поведінки з 1 квітня 2002 року по 31 березня 2020 року.

Загалом 10 648 госпіталізацій (91,4%) стосувалися пацієнтів жіночої статі, а середній вік пацієнтів становив 15 років. Дослідники виявили 5268 госпіталізацій (45,2%) через нервову анорексію та 1374 (11,8%) через нервову булімію. За досліджуваний період показник госпіталізації хлопчиків на 10 тис. населення зріс з 0,2 до 1,1 порівняно з 3,9 до 8,7 серед дівчаток. Це означало, що відносна частка госпіталізацій чоловіків зросла з 5,4% до 11,8%.

Показники госпіталізації з приводу нервової анорексії зросли на 118% за період дослідження (з 1,0 до 2,2 на 10 000 населення), а госпіталізації з приводу нервової булімії залишалися відносно стабільними (0,4 на 10 000 населення). Але найбільше відносне збільшення відбулося для категорії, яка включала «неуточнені розлади харчової поведінки, розлади харчової поведінки, піка, жування та розлади харчування в ранньому дитинстві». Приріст за цією діагностичною групою склав 255% (з 0,6 до 2,1 госпіталізації на 10 тис. населення).

«Адміністративні дані, використані в цьому дослідженні, не дозволяють нам говорити про те, чому це відбувається, але клінічно те, що я бачу як лікар, який лікує педіатричні розлади харчової поведінки, — це зростаюча кількість дітей і підлітків, які вживають невпорядковане харчування з певних причин. окрім бажання схуднути (тобто страху блювоти чи задихнутися)", – пояснила Сміт. Деякі з цих дітей або підлітків «докладають величезних зусиль, щоб змінити своє тіло після того, як вони жили у великих тілах, так що навіть за різкої втрати ваги, надмірних фізичних вправ або дуже обмеженого харчування вони не вважаються такими, що мають недостатню вагу, попри те, наскільки це небезпечно їхня поведінка може зашкодити їхньому здоров’ю», – додала вона. «На мою клінічну думку, клініцисти повинні бути стурбовані раптовими змінами в дієті, фізичних вправах або вазі у будь-якого педіатричного пацієнта й усвідомлювати, що бажання бути здоровим, у формі або уникати таких подій, як задуха, може спричинити ці зміни».

Крім того, дослідники виявили збільшення кількості супутніх психіатричних діагнозів з плином часу, «що говорить про те, що психіатрична складність цих пацієнтів зростає», — сказала Сміт. «Я б також заохочувала запитувати дітей і підлітків із такими захворюваннями про поведінку в їжі чи фізичних вправах».

Перегляньте запис семінару «Функціональні розлади травлення – топ звернень до лікаря первинної ланки. Алгоритм дії»

Автори підкреслюють, що їхні висновки «слід повідомити медичним працівникам, оскільки неправильне уявлення про те, хто має ризик розвитку розладів харчової поведінки, сприяє затримці звернення за допомогою, неправильному діагнозу та відповідним направленням, особливо для пацієнтів чоловічої статі та молодших пацієнтів. Такі затримки у правильному харчуванні Лікування розладу може посилити серйозні медичні проблеми, включаючи порушення росту, затримку розвитку або зниження щільності кісткової тканини, що може бути незворотним».

Клінічний досвід

Коментуючи результати для Medscape Medical News, Дженніфер Кутюр’є, доктор медичних наук, доцент кафедри психіатрії та поведінкової нейронауки в Університеті Макмастера в Гамільтоні, Онтаріо, сказала, що «це справді добре сплановане дослідження», яке потрібно відтворити в інших установах. Кутюр'є не брав участі в дослідженні.

Вона додала, що не здивована результатами. «Це узгоджується з тим, що ми бачимо клінічно: більше хлопчиків, молодший вік і більше нетипових проявів. Причини втрати ваги у хлопчиків часто дуже схожі на причини втрати ваги у дівчаток: вони говорять про зовнішній вигляд свого тіла та хочуть бути здоровішими та працювати краще. Хлопчики можуть згадувати, що хочуть бути об’ємнішими або мати більші м’язи, чого ми зазвичай не чуємо від дівчат».

Що стосується розпізнавання атипових проявів розладів харчової поведінки, Кутюр’є підкреслила, що «клініцисти повинні бути відкритими до визнання того, що розлади харчової поведінки бувають будь-яких форм і розмірів, а також культурного походження, і що люди, які живуть у великих тілах, також мають серйозні розлади харчової поведінки. , що інколи вимагає госпіталізації. Крім того, ми також бачимо розлади харчової поведінки, що супроводжуються іншими страхами, які не ґрунтуються на образі тіла, як-от страх задихнутися чи блювоти, або постійний низький апетит, відсутність інтересу до їжі чи сенсорна чутливість до їжі».

ДЖЕРЕЛО: https://www.medscape.com