Більшу поширеність хвороби Паркінсона в чоловіків пояснили генетичними відмінностями в допоміжних клітинах мозку

У мозку чоловіків із хворобою Паркінсона виявили відмінності в активності генів у клітинах глії, які підтримують роботу нейронів. Ці зміни відрізнялися від тих, які спостерігали у жінок із хворобою Паркінсона. Водночас базова відповідь нейронів на захворювання була подібною в обох статей.

Такі результати можуть частково пояснити, чому хвороба Паркінсона частіше трапляється серед чоловіків і чому причини цієї різниці раніше було складно виявити. Однією з можливих причин є те, що попередні дослідження переважно зосереджувалися на змінах у нейронах, тоді як допоміжні клітини мозку отримували менше уваги.

Результати дослідження були представлені на конференції Федерації європейських товариств нейронаук.

Чому це важливо

Хвороба Паркінсона належить до нейродегенеративних захворювань, поширеність яких зростає у світі. Очікується, що до 2050 року кількість випадків може суттєво збільшитися через старіння населення та зростання його чисельності.

Приблизно 90 % випадків хвороби Паркінсона вважають наслідком поєднання генетичної схильності та факторів середовища. Водночас хвороба у 1,5–2 рази частіше уражає чоловіків, ніж жінок, і може мати тяжчий перебіг.

Це привело дослідників до припущення, що на розвиток і перебіг хвороби можуть впливати біологічні відмінності між статями.

Що було відомо раніше

Раніше статеві відмінності вже вивчали при інших нейродегенеративних захворюваннях, зокрема при хворобі Альцгеймера. У цьому випадку частину відмінностей пояснюють впливом гормонів, менопаузою та генетичними особливостями.

Дослідники припустили, що подібні механізми можуть мати значення і при хворобі Паркінсона. Оскільки це захворювання також супроводжується патологічними змінами в мозку, його перебіг у чоловіків і жінок може відрізнятися.

Які клітини досліджували

Науковці проаналізували зразки клітин мозку пацієнтів із хворобою Паркінсона, отримані після смерті. Також досліджували зразки людей, які не мали хвороби Паркінсона та погодилися на використання своїх тканин для наукових досліджень після смерті.

До вибірки пацієнтів із хворобою Паркінсона увійшли:

• 28 жінок;
• 45 чоловіків.

Перегляньте запис:

До контрольної групи увійшли:

• 9 жінок;
• 15 чоловіків.

Дослідники аналізували активність генів у нейронах і допоміжних клітинах мозку.

Серед них:

• астроцити;
• олігодендроцити;
• мікроглія.

Що виявили в нейронах

Порівняно з контрольною групою, у пацієнтів із хворобою Паркінсона змінювалася активність генів, відповідальних за синтез білків-шаперонів. Білки-шаперони допомагають іншим білкам правильно згортатися.

Таку активацію генів дослідники пов’язують із пристосуванням клітин до стресу, спричиненого захворюванням. Зміни спостерігалися в нейронах, а також у допоміжних клітинах мозку. Цей базовий патерн відповіді був подібним у чоловіків і жінок.

Які статеві відмінності виявили

Найважливіші відмінності між чоловіками й жінками дослідники виявили саме в клітинах глії. В астроцитах у чоловіків і жінок відрізнялася активність генів, пов’язаних із роботою мітохондрій. Мітохондрії відповідають за вироблення енергії в клітинах. В олігодендроцитах відрізнялася активність генів, пов’язаних із синтезом мієліну.

Мієлін є основою оболонки відростків нейронів і допомагає пришвидшувати передачу нервових сигналів. Ці зміни виявили в усіх п’яти досліджених ділянках мозку.

Чому клітини глії мають значення

Клітини глії не лише підтримують нейрони, а й беруть участь у регуляції енергетичного обміну, імунної відповіді, мієлінізації та відновлення нервової тканини. Тому відмінності в роботі гліальних клітин можуть впливати на те, як мозок реагує на хворобу Паркінсона.

Саме це може частково пояснювати різницю в поширеності та перебігу захворювання між чоловіками й жінками.

Перегляньте запис:

Як це може вплинути на лікування

Дослідження має обмеження, зокрема невелику вибірку. Водночас подібні відмінності науковці також спостерігали в контрольних експериментах на щурах.

Отримані результати узгоджуються з клінічними спостереженнями, за якими хвороба Паркінсона частіше трапляється в чоловіків і може мати тяжчий перебіг.

Подальше вивчення біологічних відмінностей між чоловіками й жінками може допомогти:

• краще виявляти людей із підвищеним ризиком хвороби Паркінсона;
• точніше розуміти механізми прогресування захворювання;
• враховувати стать як один із факторів ризику;
• розробляти персоналізовані підходи до лікування;
• створювати терапії, спрямовані не лише на нейрони, а й на клітини глії.

ДЖЕРЕЛО: nauka

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.