Вплив нейробіологічного зворотного зв’язку ЕЕГ при нейропатичному болю рогівки: експериментальний дизайн з одним випадком та кількома базовими рівнями

Нейропатичний біль рогівки залишається клінічним викликом, що рідко піддається традиційному лікуванню. Метою цього дослідження було оцінити ефективність домашнього самостійного ЕЕГ-нейрофідбеку як методу нефармакологічної терапії при цьому типі болю. У рамках експериментального дизайну з одним випадком та кількома базовими рівнями чотири пацієнти пройшли індивідуальні базові періоди тривалістю 7, 10, 14 та 17 днів. Після цього вони взяли участь у 20 сесіях втручання протягом чотирьох тижнів. Подальше спостереження тривало ще п’ять тижнів, упродовж яких учасники практикували навички саморегуляції.

Виявлено середнє зниження інтенсивності болю та зменшення функціональних перешкод у всіх учасників. У трьох пацієнтів зміни були статистично значущими. Напівструктуровані інтерв’ю вказали на добру переносимість втручання, позитивне сприйняття пацієнтами та високий рівень залучення.

Вступ

Нейропатичний біль рогівки виникає внаслідок ушкодження або дисфункції нервових волокон ока. Його патогенез часто має як периферичні, так і центральні компоненти, що зумовлює широкий спектр симптомів – від свербежу та печіння до гострого болю та гіперчутливості до світла. Цей стан не завжди має чіткі клінічні ознаки, що ускладнює діагностику. Пацієнти часто відзначають зниження якості життя, проблеми зі сном, тривогу та емоційне виснаження.

Наявні методи лікування – як місцеві, так і системні – не гарантують повного полегшення симптомів. Тому актуальним є пошук нових, ефективних та безпечних втручань, здатних зменшити хронічний біль без застосування фармакологічних засобів.

Методи

Розроблене втручання включало використання гри у віртуальній реальності, керованої мозковою активністю, яку зчитували за допомогою спеціального портативного пристрою. Програмне забезпечення реагувало на зміни в спектрах ЕЕГ-сигналу: темні відтінки у грі відповідали підвищеній активності, асоційованій із болем, тоді як світлі – з нормалізацією мозкових ритмів. Гравці навчалися знижувати активність у діапазонах, що відповідають за больове сприйняття, зокрема тета- та високочастотні бета-хвилі, та активізувати альфа-ритми.

Кожен учасник розпочав із базового періоду (7–17 днів), після чого проходив 20 сеансів тренування під наглядом. Потім – період самостійного використання вдома. Інтенсивність болю та функціональні обмеження реєструвалися щодня. Додатково оцінювалися загальні психоемоційні показники: рівень тривоги, депресії, якість сну.

Результати

Через п’ять тижнів після завершення активної фази втручання виявлено статистично значуще зменшення інтенсивності болю у трьох із чотирьох учасників. Один учасник відзначив лише помірне полегшення симптомів. Аналіз ефектів показав, що втручання найбільш дієво впливало на індивідуальному рівні при поєднанні візуального самоспостереження та активної взаємодії з грою. Візуальні показники ЕЕГ також підтвердили поступову нормалізацію мозкової активності в пацієнтів, які демонстрували кращу динаміку болю.

Перегляньте запис:

Обговорення

Дослідження підтвердило, що керований нейробіологічний зворотний зв’язок, адаптований до індивідуальних ритмів мозку, може бути перспективною альтернативою знеболювальним засобам. Підвищення самоконтролю, можливість тренувань у домашніх умовах, відсутність побічних ефектів роблять цей підхід привабливим для подальшого впровадження. Результати також вказують на важливість інтеграції психоемоційного компоненту в терапію хронічного болю.

Водночас варто враховувати індивідуальну варіабельність реакції на втручання. Різні рівні початкової тривоги, мотивації та здатності до концентрації впливали на успішність терапії. Майбутні дослідження мають поглибити розуміння нейрофізіологічних механізмів цього методу та оптимізувати протокол його застосування.

Висновки

• Домашній ЕЕГ-нейрофідбек продемонстрував здатність знижувати інтенсивність нейропатичного болю рогівки у більшості учасників.
• Технологія виявилася безпечною, добре переносимою та прийнятною для пацієнтів.
• Втручання сприяло розвитку саморегуляції та активної участі в процесі лікування.
• Результати обґрунтовують доцільність подальших масштабних досліджень цього методу при різних типах хронічного болю.

ДЖЕРЕЛО: The Journal of Pain

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.