Гайдлайни щодо постінсультної реабілітації пацієнтів

У клінічному практичному гайдлайні, опублікованому в журналі «Annals of Internal Medicine», Міністерство у справах ветеранів США (U.S. Department of Veterans Affairs, VA) і Міністерство оборони США (U.S. Department of Defense, DoD) презентували рекомендації щодо постінсультної реабілітації, фармакологічного та нефармакологічного лікування рухових і емоційних розладів у людей після інсульту.

Ці настанови охоплюють шість різних напрямів: терміни реабілітаційного лікування, рухову терапію, лікування дисфагії, підходи до когнітивної реабілітації, лікування психічного здоров'я та реінтеграцію у суспільство, зокрема повернення на роботу та керування автомобілем. Автори переконані, що постінсультна реабілітація вимагає цілісного міждисциплінарного підходу. Тому для розробки цих настанов до команди долучилися клініцисти і фахівці з різних спеціальностей, зокрема: реабілітологи, неврологи, психологи, нейропсихологи, медсестри, соціальні працівники, фармацевти, лікарі фізичної терапії, логопеди та багато інших.

Узагальнено дані про користь та шкоду нефармакологічних та фармакологічних методів лікування рухового дефіциту та розладів настрою у дорослих, які перенесли інсульт. Результати базуються на даних 19 систематичних оглядів та 37 рандомізованих контрольованих досліджень.

Були переглянуті результати досліджень щодо прийому флуоксетину, циталопраму, пароксетину в перші 90 днів після інсульту, які з'ясували, що усі три препарати пов'язані з покращенням рухової функції за шкалою Фугля-Мейєра у порівнянні з плацебо. Додаткові високоякісні докази, опубліковані наприкінці 2018 року, оскаржують ці результати. Дослідницька команда «FOCUS» вивчила дані більше 3000 пацієнтів з нещодавнім інсультом. Приблизно 1500 пацієнтів отримували флуоксетин, а 1500 – плацебо. Не виявлено відмінностей у функціональних показниках за модифікованою шкалою Ранкіна протягом 6 місяців. Це дослідження також повідомило про подвоєння ризику переломів у групі, яка приймала флуоксетин, порівняно з групою плацебо через прагнення пацієнтів до ранньої мобілізації.

Результати низького рівня доказовості свідчать, що антидепресанти можуть зменшити депресію у пацієнтів після інсульту, хоча частота і тяжкість побічних явищ залишаються нез’ясованими. Когнітивно-поведінкова терапія може зменшити симптоми тривоги та депресії.

Систематичний огляд виявив вагомі докази того, що реабілітаційний процес повинен розпочатися як тільки пацієнт буде «медично стабільним».

Незважаючи на загальну узгодженість доказів, що підтримують ранню реабілітаційну терапію, може бути певна різниця у рішенні лікарів щодо цього, зважаючи на певні медичні проблеми у гострій фазі чи ризик падінь. Також є дані середнього рівня доказовості про використання кардіореспіраторних тренувань (таких як ходьба, водний спорт та веслування) для підвищення максимальної швидкості ходьби, виконання вправ із повторюваними завданнями або застосування транскраніальної прямої стимуляції струмом для покращення активності у повсякденному житті.
Систематичний огляд виявив вагомі докази того, що реабілітаційний процес повинен розпочатися, як тільки пацієнт буде «медично стабільним».

Однозначними були докази щодо ефективності використання дзеркальної терапії. Для неї використовується дзеркало, яке відображає рух здорової (непаретичної) кінцівки, створюючи зорову ілюзію, що паретична кінцівка, яка в той момент прихована дзеркалом, рухається. Концепція цієї терапії полягає в тому, що кортикальна активація в ураженій півкулі може бути індукована сприйняттям руху в паретичній кінцівці, а також стимулювальними сигналами від здорової кінцівки через міжпівкульні зв'язки.

"Ми рекомендуємо використовувати ці вказівки як доповнення до рекомендацій Американської асоціації серця та Американської асоціації інсульту (American Heart Association, American Stroke Association) щодо реабілітації та відновлення дорослих після інсульту", - сказав Джеймс Салл та його колеги-дослідники.