Опікові травми: ускладнення та варіанти лікування

Опікові травми є серйозною проблемою охорони здоров'я, що вимагає комплексного підходу до лікування. Їх класифікують залежно від причин виникнення, ступеня глибини пошкодження та розміру ураження.

Ускладнення опікових травм

Опікові травми можуть призводити до низки ускладнень, включаючи:

1. Інфекції. Ураження шкіри сприяють проникненню патогенних мікроорганізмів, що підвищує ризик зараження.
2. Рубці та контрактури. Глибокі опіки можуть викликати формування рубцевої тканини, що обмежує рухливість.
3. Системні порушення. Великі опіки можуть призвести до шоку, порушення водно-електролітного балансу та поліорганної недостатності.
4. Психологічні наслідки. Травми можуть викликати посттравматичний стресовий розлад, депресію або тривожність.Системні реакції на опікову травму

Втрата захисного бар'єра шкіри призводить до значної втрати рідини, електролітів і терморегуляції. У важких випадках ушкодження шкіри спричиняють розширені запальні процеси, які можуть активувати системне порушення та мікроциркуляцію.

При термічних травмах капіляри стають проникними, що виходять із плазми крові в міжклітинний простір. Це відбувається до зниження об'єму циркулюючої крові, що може викликати гіповолемічний або дистрибутивний шок. У такій ситуації порушується доставка кисню до тканини, що спричиняє подальшу гіпоксію.

Основним методом боротьби з такими ускладненнями є агресивна внутрішньовенна інфузія рідини для підтримки циркуляторного об'єму. Рання терапія дозволяє знизити ризик шоку, стабілізувати гемодинаміку і запобігти подальшій прогресії ураження.

Імунні ефекти опікової травми

Опікова травма призводить до швидкого проникнення імунних клітин у місці пошкодження. Ці клітини активуються внаслідок вивільнення молекул, пов'язаних із пошкодженням тканини (DAMP). Результатом є активація системного запального процесу, опосередкованого сигнальними шляхами, такими як NF-kB.

Реакція просто супроводжується підвищенням температури тіла, тахікардією і тахіпном. Проте активація імунної системи може викликати імунодепресію. Зниження адаптивного імунітету забезпечується із важкими опіками, вразливими до вторинних інфекцій.

Для системного зниження та підтримки імунної відповіді можуть бути застосовані сучасні методи стабілізації, спрямовані на контроль запальних каскадів.

Перегляньте запис

Варіанти лікування

Лікування опікових травм включає кілька етапів:

1. Невідкладна допомога. Це охолодження ураженої ділянки, накладання стерильних пов'язок і знеболення.

2. Хірургічне втручання. Видалення некротичних тканин і проведення шкірної пластики для відновлення пошкодженої шкіри.
   Стандартом лікування важких опіків є раннє висічення нежиттєздатних тканин і заміщення їх шкірними трансплантатами. Безчасного втручання рани залишаються джерелом інфекції та сепсису, що супроводжується ризиком летальності.
   Раннє висічення знижує ризик зараження та прискорює загоєння рани. Трансплантація шкіри також сприяє стабілізації метаболізму пацієнта, що є ключовим для відновлення після опікової травми. Успішне хірургічне лікування дозволяє зменшити біль, стабілізувати стан пацієнта та забезпечити ранню мобілізацію.

3. Терапевтичне лікування. Використання мазей і кремів для загоєння шкіри, профілактика інфекцій і зменшення рубців.

4. Фізіотерапія. Реабілітація для відновлення рухливості та попередження контрактур.

5. Психологічна підтримка. Робота з пацієнтом для подолання психологічних наслідків травми.

Перегляньте запис майстер-класу «Опікова травма: про що варто знати кожному лікарю» від комбустіолога Кирила Воронежського!

Профілактика

Попередження опікових травм включає дотримання правил безпеки під час роботи з відкритим вогнем, гарячими рідинами, хімічними речовинами та електричними пристроями. Навчання громадськості, особливо дітей і молоді, основам першої допомоги та запобіжним заходам також є ключовим аспектом профілактики.

ДЖЕРЕЛО: Medscape

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.