Поки є люди — є країна

24 лютого 2022 року Україна прокинулась в іншій реальності.

Разом із країною в цю реальність увійшла й медицина — без «підготовчого періоду», без права на зупинку.

Одне з ключових досягнень України за час повномасштабної війни — це те, що медична система не зламалась. Вона змінилась. Вона стала жорсткішою, швидшою, точнішою. Але вона продовжила роботу.

За роки повномасштабної війни в Україні народилися сотні тисяч дітей.

Лише у 2023 році — понад 187 тисяч новонароджених. У 2022 році — понад 200 тисяч, попри окупацію територій, міграцію, обстріли та втрату частини інфраструктури.

Ці цифри не про демографію. Вони про те, що пологові будинки працювали, чергування тривали, операційні відкривались під час тривог, а неонатологи робили свою роботу там, де «не мало б бути умов».

Поки народжуються діти — Україна жива.

Поки лікарі приймають ці пологи — країна тримається.

Те, що ще донедавна вважалось «неможливим у воєнний час», стало реальністю.

У 2022 році в Україні виконано 379 трансплантацій органів.

У 2023 році — вже 585.

Зросла і кількість трансплантацій кісткового мозку та гемопоетичних стовбурових клітин.

У 2024 році трансплантаційна мережа продовжила масштабування: десятки центрів, сотні пересадок, посмертне донорство як працююча практика, а не теоретична модель.

Це не «героїчні поодинокі кейси». Це — логістика, координація, готовність команд, робота трансплант-координаторів, анестезіологів, хірургів, реаніматологів у країні, яка живе під постійною загрозою.

Високоспеціалізована медицина в Україні не зупинилась.

Війна різко змінила фокус медицини. До лікування додалося відновлення — фізичне, психічне, соціальне.

За офіційними даними, лише у 2024 році сотні тисяч пацієнтів отримали реабілітаційну допомогу.

Створюються та розширюються реабілітаційні центри, мультидисциплінарні команди, впроваджуються сучасні технології протезування, реконструктивної хірургії, 3D-моделювання, ранньої реабілітації.

Українська медицина вчиться на ходу — і часто швидше, ніж дозволяють підручники.

Усе це — під ударами

З початку повномасштабної війни зафіксовано тисячі атак на медичні заклади: лікарні, амбулаторії, пологові, реабілітаційні центри. Відключення світла, води та опалення.

І навіть попри це — українські лікарі:

• проводять операції,
• приймають пологи,
• виконують трансплантації,
• ведуть пацієнтів із хронічними захворюваннями,
• навчаються й навчають інших.
  Це не історія про подвиг. Це історія про професію, яка тримає країну тихо, системно і щодня.

Поки є лікарі, які залишаються в професії, поки є навчання, розвиток і взаємна підтримка, поки є пацієнти, які отримують допомогу — Україна не просто стоїть міцно, вона розвивається!

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.