Молоді військові ветерани, які втратили нижні кінцівки, мають вищий ризик розвитку остеоартрозу кульшового суглоба

Молоді ветерани, які втратили нижні кінцівки під час бойових дій, мають особливо високий ризик розвитку остеоартрозу кульшового суглоба. Проте навіть неушкоджені ветерани з аналогічним віком та історією служби також демонструють підвищену схильність до цього захворювання. Такі результати були представлені на Щорічній зустрічі Всесвітнього конгресу з остеоартрозу (OARSI) 2025 року.

Фрає Вотсон, доктор філософії, науковий співробітник з біоінженерії в Імперському коледжі Лондона, представила аналіз даних поточного проспективного лонгітюдного когортного дослідження ADVANCE серед британських військовослужбовців, які служили в Афганістані. У дослідженні взяли участь 1141 учасник, які пройшли рентгенографію кульшового суглоба на початковому етапі спостереження — в середньому через 8 років після поранення або завершення служби. Близько половини учасників зазнали серйозних поранень під час бойових дій, що вимагали аеромедичної евакуації, інша половина — контрольна група — складалась із військових, які не зазнали подібних поранень і були підібрані за віком, періодом і тривалістю служби, а також за функціональною роллю.

Серед 577 ветеранів із серйозними пораненнями 142 перенесли ампутацію однієї або обох нижніх кінцівок, 28 мали травми стегна (з втратою чи без втрати кінцівки), а 407 не зазнали втрати кінцівок. Дослідження показало, що на момент початкової оцінки трохи понад 14% ветеранів з ампутацією мали остеоартроз кульшового суглоба (стадія ≥2 за шкалою Келлгрена–Лоуренса), порівняно з 4,4% контрольної групи, яка не зазнала серйозних травм. Це свідчить про 3,88-разове підвищення ймовірності розвитку остеоартрозу. У групі з травмою стегна (з втратою або без втрати кінцівки) 28,6% відповідали критеріям остеоартрозу на старті дослідження, що в 7,18 разів вище, ніж у контрольної групи.

Через три роки після початку спостереження не було зафіксовано істотного приросту частоти нових випадків остеоартрозу серед учасників із пораненнями порівняно з контрольною групою. Проте було виявлено значні відмінності в ризику прогресування захворювання. Зокрема, 38,5% осіб з травмою стегна і 24,3% осіб з ампутацією нижніх кінцівок продемонстрували прогресування до важчої форми остеоартрозу, тоді як серед військових без втрати кінцівок таких було 17%, а серед тих, хто не зазнав серйозної травми — лише 14,1%.

«Загальна травма, здається, не збільшує ризик, але травми стегна і втрата нижніх кінцівок однозначно збільшують його, і ці стани також призводять до зростання ризику прогресування з часом — у період 8–11 років після травми», — зазначила Уотсон. Вона припустила, що цей ефект може бути пов’язаний зі змінами біомеханіки ходи та збільшенням контактних навантажень на протилежну кінцівку, хоча серед учасників були й ті, хто втратив обидві нижні кінцівки.

Уотсон також наголосила на високому рівні остеоартрозу вже на старті спостереження навіть серед ветеранів, які не зазнали серйозних поранень. Середній вік учасників становив близько 34 років, і майже дві третини були молодшими за званням. «Для такої молодої групи, про яку в літературі повідомляється рідко, це досить високий рівень поширеності», — сказала вона. Навіть серед контрольної групи, яка не зазнала серйозних поранень, поширеність становила 4,4%, тоді як серед чоловіків віком до 40 років у загальній популяції вона дорівнює близько 1,4%. Це свідчить про втричі вищу поширеність остеоартрозу кульшового суглоба серед ветеранів.

У коментарі для Medscape Medical News Уотсон зазначила, що підвищений рівень захворюваності може бути пов’язаний із високими фізичними навантаженнями, типовими для військової служби. «Їхня активність дуже висока, навантаження на суглоби зберігається роками, і вони часто отримують низькорівневі травми, які з часом накопичуються — зокрема, мікровивихи гомілковостопних суглобів або ушкодження менісків», — пояснила вона.

Один із учасників конференції запитав, чи розглядалося у дослідженні питання щодо болю в попереку та змін у крижово-клубових суглобах у зв’язку з втратою кінцівки, оскільки це впливає на центр ваги та вісь навантаження. Уотсон підтвердила, що в поточному супутньому проєкті досліджується саме біль у попереку у пацієнтів із ампутацією, оскільки втрата кінцівки провокує низку механічних змін у зоні стегна та попереку.

Дослідження ADVANCE підтримується численними організаціями, зокрема Headley Court Charity, LIBOR, Help for Heroes, The Nuffield Trust, National Lottery Community Fund, Forces in Mind Trust, Blesma, Міністерством оборони Великої Британії та Управлінням у справах ветеранів. Уотсон не заявляла про наявність конфлікту інтересів.

ДЖЕРЕЛО: Medscape

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.