Радіаційна розвідка

6 квітня 2022 року Міністерство охорони здоров’я Наказом № 585 затвердило Методичні рекомендації щодо дій у зонах ядерного ураження (далі — Методичні рекомендації).

Методичними рекомендаціями визначено організацію і впровадження заходів профілактики серед населення, направлених на зменшення наслідків застосування ядерної зброї.

Радіаційна розвідка проводиться з метою:

• виявлення забруднення навколишнього середовища радіоактивними речовинами;
• пошуку шляхів та напрямків із мінімальними рівнями радіації.

Радіаційна розвідка території ведеться із застосуванням наземних та повітряних транспортних засобів, а у випадках неможливості їх застосування — пішим порядком.

Дані розвідки необхідні для прийняття рішень:

• по оцінці можливого рівня опромінення персоналу об'єкта, рятувальників, населення;
• для ухвалення рішення про евакуацію населення.

Завдання радіаційної розвідки:

• виявлення забруднення навколишнього середовища;
• подача сигналів оповіщення;
• визначення характеру, ступеня та масштабу радіоактивного забруднення навколишнього середовища, об'єктів, техніки та людей у зоні ураження;
• встановлення та позначення меж зон (районів, ділянок) забруднення;
• визначення напрямків, шляхів та районів з найменшими потужностями доз;
• відбір проб води, ґрунту, рослинності, продовольства, тощо;
• метеорологічне спостереження;
• встановлення режимів роботи аварійно-рятувальних формувань.

 Способи та методи ведення радіаційної розвідки:

• об’єктовий спосіб ведення радіаційної розвідки за напрямами методом ведення розвідки за маршрутами;
• плоский спосіб — методом безперервного ведення радіаційної розвідки;
• виявлення обстановки методом ведення розвідки по опорних точках;
• виявлення радіаційної обстановки методом реперної мережі.

Виявлення та оцінка радіаційної обстановки методом прогнозування дає тільки наближені характеристики радіаційних полів, проте даний метод має надзвичайно велике значення.

Прогнозування дозволяє завчасно, до випадання радіоактивних речовин по сліду хмари, вжити заходів із захисту населення, сформувати завдання розвідувальним групам.

Виявлення та оцінка радіаційної обстановки полягає у вирішенні формалізованих завдань, що поділяються на дві великі групи:

• інженерно-профілактичні – комплекс завдань з обґрунтування ступенів зараження території, застосування засобів захисту;
• оперативні – комплекс завдань для оперативного забезпечення життєдіяльності населення та взаємодії сил цивільного захисту, розрахунок доз опромінення та можливих наслідків опромінення, багатофакторна оптимізація режимів дій сил ліквідації надзвичайної ситуації в зоні забруднення.

Продовольство і питна вода, яка знаходиться в контейнерах, у тій або іншій мірі захищені від прямого попадання в них радіоактивних речовин.

Продовольство, яке знаходилось на відкритій місцевості без тари, а також вода відкритих водоймищ, не захищені від попадання радіоактивних речовин.

Продукти харчування заражаються радіоактивними речовинами залежно від їх консистенції:

• тверді (сипучі) продукти заражаються з поверхні;
• рідкі – в залежності від розчинності радіоактивних речовин в них та співвідношення їх щільності;
• м`ясо і молоко заражаються при вживанні тваринами радіоактивних речовин з кормом;
• риба, яка виловлена з водоймищ — через воду, заражену продуктами ядерного вибуху, донних відкладень;
• зараження радіоактивними речовинами м`яса, внаслідок радіаційного ураження, здійснюється на всій поверхні туші.

Вода відкритих водоймищ заражається при прямому випаданні радіоактивних речовин із радіоактивної хмари та навколишньої місцевості (дощові й талі води).

Для радіометричного контролю відбирають проби у місцях найбільшого забруднення, які виявляють за допомогою дозиметричних приладів.

• Об`єм проб рідких, сипучих продуктів та готової їжі складає 1,5 літра.
• Проби рідких продуктів відбирають після перемішування.
• Проби муки, крупи, цукру, солі та інше, які знаходяться в мішках, відбирають металевим щупом у шарі, який прилягає до тари, завтовшки 1-2 сантиметрів (1 кілограм).
• Проби макаронних виробів і сухофруктів відбирають з верхнього шару, який прилягає до тари.
• Проби хліба, свіжих овочів та фруктів беруть поштучно з верхнього ряду чи з поверхневого шару.
• Проби води з водоймищ чи джерел водозабезпечення беруть водозабірником із поверхневого і донного шарів разом із скаламученим донним ґрунтом (1,5 літра чи відро 10 літрів).

Проби кладуть у поліетиленові мішки, які мітять етикетками (хліб - одна паляниця, батон; фрукти і овочі - 1 кілограм).

На відібрані проби складають супровідний документ, в якому зазначається:

• вид проби;
• місце відбирання проби;
• дата і час забруднення;
• дата і час взяття проби;
• прізвище того, хто взяв пробу;
• прізвище того, кому відправляється проба,
• підпис.

ДЖЕРЕЛО