Синдром «провини вцілілого»

Що таке синдром «провини вцілілого»?

Цей синдром виникає у людей, які пережили або були свідками травматичних подій (війни, катастрофи, насилля, стихійного лиха) та вижили на відміну від інших.  Спочатку синдром «провини вцілілого» застосовувався для опису стану людей, які пережили голокост, але зараз використовується до всіх ситуацій, що загрожують життю.

Чи є синдром «провини вцілілого» психічним розладом?

У поточній версії діагностичного посібника, DSM-5, синдром «провини вцілілого» є симптомом посттравматичного стресового розладу (ПТСР), який пов'язаний зі спотвореним почуттям провини та негативними думками. Однак важливо зазначити, що люди можуть відчувати провину вцілілого, не маючи ПТСР. Вони також можуть мати ПТСР, не відчуваючи провини постраждалого.

Які основні симптоми?

Ступінь та тяжкість синдрому «провини вцілілого» є індивідуальним у кожної людини. Симптоми можуть проявлятися як психічними, так і фізичними змінами, часто імітують симптоми ПТСР.

Найбільш поширені психологічні симптоми:

- почуття безпорадності,

- спогади травматичної події,

- дратівливість,

- відсутність мотивації,

- перепади настрою і спалахи гніву,

- нав'язливі думки про подію,

- суїцидальні думки.

Фізичні симптоми можуть включати:

- відсутність апетиту,

- безсоння,

- головний біль,

- нудоту або біль у животі,

- тахікардію.

Причини виникнення

Синдром «провини вцілілого» виникає у людей, які пережили певну травматичну подію, але відчуття провини виникає не у всіх.

Деякі люди частіше відчувають провину у звичайному житті. Пояснюючи події, вони схильні приписувати причинний зв’язок особистим характеристикам, а не зовнішнім силам. У багатьох ситуаціях це може бути корисним для самооцінки, оскільки людина може краще відчувати себе та свої здібності. Але це може бути руйнівним, коли починається звинувачування себе в подіях, які вийшли з-під власного контролю.

Існують певні фактори, які можуть підвищити ризик виникнення синдрому «провини вцілілого».

• Травматичні події в анамнезі: деякі дослідження показали, що переживання травматичної події в дитинстві може збільшити ймовірність виникнення негативних емоцій після інших подій, що загрожують життю.
• Депресивний розлад в анамнезі: люди, які вже переживають депресивний розлад або мають його в анамнезі, також більш схильні відчувати провину після загрозливих ситуацій.  
• Низька самооцінка: люди з низькою самооцінкою можуть менше цінувати своє власне самопочуття. Зіткнувшись із досвідом виживання там, де інші загинули, вони, швидше за все, поставлять питанням, чи «заслужили» вони свою удачу.
• Відсутність соціальної підтримки: люди, які не мають міцної мережі соціальної підтримки, частіше переживають синдром «провини вцілілого».
• Відсутність навичок подолання стресових ситуацій: стиль уникання стресу призводить до гіршого справляння з виникненням відчуття провини.

Лікування

Люди, які відчувають подібні симптоми, мають отримати відповідне лікування. Оскільки синдром «провини вцілілого» впливає на психічне здоров’я, знижує якість життя та має серйозні ризики, особливо, якщо поєднується з ПТСР. Дослідники виявили, що синдром «провини вцілілого» дуже часто поєднується з суїцидальними думками.

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) – один з ефективних способів подолання симптомів синдрому «провини вцілілого». Разом зі спеціалістом пацієнт досліджує автоматичні негативні думки, які сприяють виникненню відчуття провини. А дослідження нереалістичних думок і заміна їх на більш реалістичні допомагає зменшити самозвинувачення.  Інші форми психотерапії, групової терапії, групи підтримки або застосування медикаментозної терапії також доцільно застосовувати у лікуванні. Основні поради

• Дозволь собі сумувати. Важливо пам’ятати людей, які загинули, і дозволити собі оплакувати їх. Дайте собі час і приймайте все у своєму власному темпі.
• Зробіть щось позитивне. Незалежно від того, чи це для себе чи для інших, прийміть ці почуття та спрямуйте їх на зміни у світі. Іноді просто робити прості речі для іншої людини може допомогти полегшити почуття провини.
• Зосередьтеся на зовнішніх факторах, які призвели до події. Зміщення уваги на зовнішні змінні, які створили ситуацію, може допомогти вам позбутися самозвинувачення, яке сприяє почуттю провини.
• Спробуйте вибачити себе. Навіть якщо ваші дії заподіяли шкоду іншій людині, навчитися не звинувачувати себе може допомогти вам рухатися вперед і відновитися.
• Пам’ятайте, що ці почуття є поширеними. Відчуття провини не означає, що ви робите щось не так. Смуток, страх, тривога, горе і  провина – це цілком нормальні реакції після травматичної події. Почуватися щасливим від власної удачі та водночас оплакувати долю інших – це нормально.
• Зверніться до спеціаліста, якщо ваші симптоми серйозні або почуття провини заважає вашій здатності нормально функціонувати.

 ДЖЕРЕЛО