Розлади сну та втрата слуху: спільні нейробіологічні механізми та клінічні наслідки для практикуючих лікарів

Сон виконує ключову роль у підтриманні когнітивної функції, гомеостазу ЦНС, гормонального балансу та імунної відповіді. Порушення сну є важливим фактором ризику для широкого спектру патологічних станів. Водночас втрата слуху — як сенсоневральна, так і кондуктивна — може мати глибокий вплив на якість життя, соціальну взаємодію та психоемоційний стан пацієнта. Останні нейробіологічні дослідження дозволяють припустити наявність двостороннього зв’язку між цими явищами.

Біологічні основи взаємозв’язку

Нейрональна пластичність і режим сну

Слухові шляхи головного мозку — від спірального ганглія до слухової кори — демонструють високий ступінь пластичності, зокрема під час NREM-фази сну. Дослідження показують, що обробка звукових стимулів у цій фазі є менш ефективною, що свідчить про можливу захисну роль сну для слухової системи. Своєю чергою, порушення структури сну — особливо зменшення тривалості глибоких стадій — можуть змінювати синаптичну активність і сприяти розвитку функціональних змін у слухових центрах.

Оксидативний стрес і запалення

Як розлади сну, так і втрата слуху асоціюються з підвищеним рівнем оксидативного стресу та прозапальних цитокінів. Хронічне порушення сну викликає активацію мікроглії, гіперсекрецію інтерлейкіну-6, TNF-альфа та зниження антиоксидантного захисту, що в сукупності створює несприятливе середовище для внутрішнього вуха, особливо у зоні кортієвого органа.

Перегляньте запис:

Судинний компонент

Слухова сенсорна система є надзвичайно чутливою до змін перфузії. Доведено, що хронічне порушення сну, зокрема апное, спричиняє вазоконстрикцію, ендотеліальну дисфункцію та мікроциркуляторні розлади, які можуть сприяти ішемії слухових структур. Навпаки, порушення слуху може впливати на ретикулярну формацію і змінювати механізми підтримки стану неспання та сну.

Клінічні спостереження

Пацієнти з втратою слуху часто повідомляють про погіршення якості сну: часті пробудження, гіперчутливість до резидуального шуму (напр., тинітус), знижену ефективність сну. Також фіксуються вищі рівні тривожності, що може додатково ускладнювати засинання.З іншого боку, тривала фрагментація сну може сприяти прогресуванню нейросенсорної туговухості, особливо на тлі метаболічного синдрому чи хронічних соматичних патологій.

Практичні наслідки для клініцистів

1. Раннє виявлення порушень сну у пацієнтів з туговухістю може допомогти запобігти подальшого погіршення слуху.
2. Полісомнографічне дослідження рекомендоване пацієнтам із шумом у вухах, який супроводжується хронічною втомою чи когнітивним дефіцитом.
3. Психоемоційна підтримка та когнітивно-поведінкові втручання можуть одночасно покращити якість сну та адаптацію до слухових порушень.
4. Комплексна оцінка слуху повинна бути частиною діагностичного обстеження у пацієнтів із безсонням або апное сну, особливо в осіб похилого віку.

Перегляньте записи:

Висновки

Розуміння взаємозв’язку між сном і слухом відкриває нові можливості для персоналізованої медицини. У контексті клінічної практики інтеграція сомнологічної та отологічної оцінки є перспективним напрямком для підвищення ефективності лікування обох порушень. Подальші дослідження мають на меті деталізувати патогенетичні ланцюги, що з’єднують ці стани, а також оптимізувати стратегії профілактики й реабілітації.

ДЖЕРЕЛО: Neuroscience

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.