Вітамін D і діабет 2 типу

Організм людини може синтезувати вітамін D за допомогою ультрафіолетових променів B, що надходять від сонця. Щоденного перебування під сонячними променями протягом 15-20 хвилин достатньо, щоб шкіра виробляла достатній рівень вітаміну D. Однак надмірне перебування на сонці може призвести до старіння шкіри та раку шкіри.

Крім того, вітамін D можна споживати з певними продуктами, такими як яєчний жовток, морська риба, печінка тварин, сир, горіхи та збагачені вітаміном D молочні продукти та злаки.

Перш за все, вітамін D підтримує кістки, зуби та суглоби, сприяючи засвоєнню кальцію в організмі. Він також необхідний для правильного функціонування нервів, м’язів та імунної системи.

Короткочасні наслідки дефіциту вітаміну D (рівень вітаміну D <50 нмоль/л) включають біль у кістках/суглобах, м’язову слабкість, ослаблення імунітету, депресію тощо. Однак тривалий дефіцит вітаміну D пов’язаний із = більш серйозними ускладненнями, включаючи остеопороз, хронічну втому, високий кров'яний тиск, ожиріння, хворобу Альцгеймера, діабет 2 типу та навіть рак.

Як вітамін D впливає на діабет 2 типу?

Багато наукових досліджень і клінічних випробувань стверджують, що вітамін D відіграє важливу роль у покращенні чутливості до інсуліну, який є гормоном, необхідним для підтримки рівня глюкози в крові. Відомо, що підтримувати рівень вітаміну D 80 нмоль/л або вище є доцільним для підтримки нормального гомеостазу глюкози.

Вплив вітаміну D на діабет 2 типу може бути зумовлений кількома механізмами. Наприклад, дослідження виявили, що підшлункова залоза містить рецептори для активного метаболіту вітаміну D під назвою 1,25-дигідроксивітамін D, який необхідний для синтезу та секреції інсуліну бета-клітинами підшлункової залози.

Більшість досліджень, які показують позитивне лікування діабету 2 типу за допомогою добавок вітаміну D, стверджують, що вітамін допомагає підтримувати нормальний глікемічний статус шляхом зниження резистентності до інсуліну, основного фактора, що викликає діабет.

Ці дослідження показують, що для підтримки оптимального рівня 25-гідроксивітаміну D (25(OH)D) у крові (>80 нмоль/л) потрібна щоденна доза вітаміну D понад 2000 МО. Встановлено, що на цьому рівні ризик діабету є найменшим. Рівень 25(OH)D у крові зазвичай відображає статус вітаміну D як від сонця, так і від їжі.

Дослідження, проведені на літніх людях (вік: >70 років), показали, що рівень вітаміну D у крові <50 нмоль/л пов’язаний з удвічі підвищеним ризиком діабету. Крім того, існує зворотна кореляція між статусом вітаміну D і рівнем HbA 1C, який є загальновизнаним маркером порушення метаболізму глюкози.

Існують також деякі вторинні ефекти вітаміну D, пов’язані з лікуванням діабету. Наприклад, дослідження показали, що підтримка оптимального рівня вітаміну D у довгостроковій перспективі пов’язана зі втратою ваги та зниженням ризику ожиріння, що знижує ризик діабету.

Вітамін D може зменшити ризик ожиріння двома способами. Він може регулювати апетит, підвищуючи рівень лептину в крові, який необхідний для контролю накопичення жиру та відчуття насичення. Крім того, це може знизити рівень паратгормону в крові, що в довгостроковій перспективі може запустити механізми втрати ваги.

Невідповідність

Попри широкі дослідження вітаміну D і діабету 2 типу, роль вітаміну D у профілактиці діабету є дискусійною. Багато добре спланованих, добре контрольованих клінічних випробувань чітко продемонстрували, що вітамін D не відіграє істотної ролі в контролі гіперглікемії.

Такі дослідження свідчать про те, що люди, які не страждають ожирінням і мають дефіцит вітаміну D, отримують максимальну користь від добавок вітаміну D у зниженні натщесерце та загального рівня глюкози в крові. Навпаки, люди, які страждають ожирінням і не мають дефіциту вітаміну D, не отримують користі від добавок вітаміну D.

Максимальна користь спостерігалася, коли люди отримували ≥1000 МО вітаміну D на день протягом понад 12 тижнів.

Одне нещодавнє дослідження, проведене за участю 2423 дорослих (вік: ≥30 років), показало, що щоденна доза вітаміну D у 4000 МО не запобігає діабету 2 типу у людей із високим ризиком розвитку діабету. У дослідженні взяли участь різні люди з різними фізичними характеристиками, включаючи вік, стать, расову та етнічну приналежність, а також індекс маси тіла, щоб уникнути можливих ефектів плутанини.

Наприкінці дослідження було виявлено, що відсоток людей, у яких розвинувся діабет 2 типу, у групі, яка отримувала вітамін D, і контрольній групі були подібними.

Є й інші можливі пояснення зв’язку між діабетом і низьким рівнем вітаміну D. Цілком можливо, що люди, які мають достатній рівень вітаміну D, частіше займаються фізичною активністю на свіжому повітрі, що також зменшить ризик діабету 2 типу.   

ДЖЕРЕЛО: https://www.news-medical.net