Чоловіки генетично більш схильні до раку шкіри

Оскільки обмеження через COVID-19 влітку послаблюються, люди проводитимуть все більше часу на свіжому повітрі та максимально використовуватимуть сонячне світло. Нове дослідження з Університету Макгілла, що у Канаді, доводить, що чоловіки можуть бути генетично більш схильними до розвитку раку шкіри.

Дослідження під керівництвом професора Іана Уотсона з Центру досліджень раку Гудмена Університету Макгілла (GCRC), опубліковане в журналі «Nature Cancer», виявило три гени у Х-хромосомі зі значними мутаціями. Жінки мають дві Х-хромосоми, тоді як чоловіки мають Х- та Y-хромосому. «З трьох значно мутованих генів, які ми виявили на Х-хромосомі, лише один мав специфічний тип мутації, виявлений лише у самців», – сказав професор Іан Уотсон.

Жінки можуть мати інші типи мутацій у розглянутому гені, але оскільки у них є дві Х-хромосоми – у них є дві копії, де друга відіграє роль резервної, якщо перша мутує. «Ці мутації можуть допомогти пояснити, чому чоловіки з меланомою мають вищий рівень захворюваності та гірші показники виживання», – наголосив доктор Рашид Алкалас, співавтор дослідження.

Генетичні зміни та ультрафіолетове випромінювання

Одним з найважливіших факторів ризику меланоми, раку шкіри, є ультрафіолетове випромінювання сонця та засмагання. Проливаючи світло на специфічні генетичні зміни, спричинені впливом ультрафіолетового випромінювання, вдосконалені методи секвенування генів дали дослідникам можливість глибше зануритися в основні причини статевих відмінностей меланоми. «Ми проводимо все більше досліджень у цій галузі, враховуючи те, як ці мутації впливають на біологію меланоми та реагують на імунотерапію», – пояснює доктор наук Матьє Лайой, науковий співробітник та співавтор дослідження.

Більш ефективне персоналізоване лікування уже на горизонті

«Імунотерапія змінює життя багатьох хворих на меланому, – стверджує професор Іан Уотсон про спосіб лікування, яке реактивує імунну систему онкохворого, щоб позбутися ракових клітин. – На жаль, велика частина пацієнтів досі не реагує на таке лікування, і ми працюємо над тим, щоб зрозуміти, де криється проблема».

Також починають з’являтися дані, що різні статі можуть мати різний рівень відповіді на одну й ту ж форму терапії. Поглиблення наших знань про генетику різних підтипів меланоми може посприяти появі персоналізованого лікування, за допомогою якого у пацієнта лікуватимуть його конкретний рак.