Генна терапія гідроцефалії: експериментальний підхід зменшує накопичення рідини в мозку

Гідроцефалія виникає через надмірне накопичення спинномозкової рідини, що може призводити до розширення шлуночків мозку, підвищення внутрішньочерепного тиску та неврологічних порушень. Основним методом лікування залишається хірургічне відведення ліквору за допомогою шунта, однак такі системи можуть інфікуватися, закупорюватися або виходити з ладу, що потребує повторних операцій.

У новому доклінічному дослідженні вчені випробували генетичний підхід, спрямований на клітини судинного сплетення — структури мозку, яка бере участь у продукції спинномозкової рідини. Для доставки генетичного матеріалу використовували аденоасоційований вірусний вектор, який вибірково впливав переважно на епітеліальні клітини судинного сплетення. Експериментальна система дозволяла зменшити кількість цих клітин і, відповідно, обсяг продукованого ліквору.

Основні результати

У новонароджених і дорослих мишей експериментальний підхід призводив до значного зменшення об’єму спинномозкової рідини та шлуночків мозку. Генетичний вектор демонстрував високу тропність до клітин судинного сплетення, тоді як вплив на прилеглі структури мозку був мінімальним.

Окремо метод перевірили на дорослій тваринній моделі гідроцефалії. У контрольних тварин накопичення ліквору супроводжувалося вираженим набряком тканини мозку та білої речовини.

Після експериментального впливу на судинне сплетення вираженість набряку суттєво зменшувалася. Ефект підтвердили за допомогою магнітно-резонансної томографії та засліпленого аналізу зображень. Водночас саме розширення шлуночків у цій моделі повністю не усувалося. Таким чином, зменшення продукції спинномозкової рідини потенційно може захищати тканину мозку від частини ушкоджень, пов’язаних із гідроцефалією.

Водночас дослідники виявили важливий потенційний ризик. Зниження продукції ліквору супроводжувалося зменшенням кількості новоутворених нервових клітин у нейрогенних зонах мозку, зокрема помірним зниженням нейрогенезу в ділянці гіпокампа. Оскільки гіпокамп відіграє важливу роль у пам’яті та навчанні, необхідно визначити, чи можуть такі зміни мати довгострокові когнітивні наслідки. У цьому дослідженні детального тестування когнітивних функцій не проводили.

Перегляньте запис:

Практичне значення

Експериментальний підхід відрізняється від традиційного шунтування тим, що спрямований на джерело продукції спинномозкової рідини, а не лише на її механічне відведення. У перспективі це може відкрити можливості для менш інвазивного лікування окремих форм гідроцефалії та потенційно зменшити залежність від повторних нейрохірургічних втручань.

Проте говорити про готовий метод лікування поки рано. Дослідження проводили лише на тваринах, а використаний експериментальний підхід потребує подальшої оцінки безпеки, оптимальної дози, тривалості ефекту та можливого впливу на розвиток і функціонування мозку. Наступними етапами мають стати дослідження на більших тваринних моделях і людських тканинах. Лише після підтвердження безпеки можна буде розглядати клінічні випробування за участю людей.

Таким чином, таргетований генетичний вплив на судинне сплетення зменшив продукцію спинномозкової рідини та вираженість набряку мозку в експериментальній моделі гідроцефалії. Результати демонструють перспективність підходу, однак поки він залишається доклінічною технологією і не є альтернативою стандартному хірургічному лікуванню.

ДЖЕРЕЛО: link.springer

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.