Антидепресанти та бета-блокатори: фармакокінетичні взаємодії та клінічні ризики

Нове дослідження, представлене на Науковій сесії з гіпертензії (HYP) 2025 Американської асоціації серця, виявило суттєву фармакокінетичну взаємодію між антидепресантами та бета-блокаторами, що може мати серйозні клінічні наслідки для пацієнтів із поєднаними серцево-судинними та психічними розладами.

Провідний автор роботи, доктор медичних наук Іншал Джавед (Медичний коледж Доу, Карачі, Пакистан), наголосив, що одночасне застосування цих груп препаратів є поширеним, однак вплив антидепресантів на метаболізм бета-блокаторів може значно змінювати фармакокінетичний профіль останніх. Метою проведеного метааналізу було систематичне кількісне оцінювання цих ефектів і визначення клінічних ризиків, пов’язаних з комбінацією препаратів.

До метааналізу включено 65 дорослих пацієнтів віком понад 20 років із поєднаною депресією та артеріальною гіпертензією, які одночасно отримували бета-блокатори та антидепресанти — селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСН), дулоксетин або бупропіон.

Оцінювались фармакокінетичні показники — концентрація препарату в плазмі, кліренс, площа під кривою (AUC), максимальна концентрація (Cmax), період напіввиведення (t½) і час досягнення пікової концентрації (Tmax). Основна увага приділялась впливу антидепресантів, що пригнічують фермент CYP2D6, який відіграє ключову роль у метаболізмі низки бета-блокаторів. Пригнічення CYP2D6 сприяє підвищенню рівня препарату в плазмі, посиленню фармакодинамічного ефекту та збільшенню ризику розвитку побічних реакцій, таких як брадикардія чи надмірна гіпотензія.

Результати показали, що у пацієнтів, які приймали комбінацію антидепресантів і бета-блокаторів, спостерігалось зниження систолічного артеріального тиску на 15–20% і підвищення ризику брадикардії на 25%. На молекулярному рівні взаємодія між СІЗЗС і CYP2D6-залежними бета-блокаторами супроводжувалася збільшенням площі під кривою (AUC) у 2,55 раза, максимальна концентрація в сироватці крові (Cmax) зросла у 1,94 раза, а період напіввиведення — у 1,94 раза, при цьому Tmax залишався незмінним. Для небівололу виявлено ще більш виражені зміни: AUC підвищилася у 2,76 раза, Cmax — у 1,67 раза, а t½ — у 1,8 раза. Метаболіт OH-небівололу мав збільшення AUC у 2,59 раза, Cmax — у 1,48 раза та t½ — у 2,15 раза. Ці показники свідчать про кумуляцію діючої речовини та потенційний ризик токсичності при тривалому застосуванні. Водночас істотних змін у Tmax не спостерігалось, що вказує на стабільність швидкості абсорбції, але зміну періоду елімінації препарату.

Перегляньте запис:

Доктор Джавед зазначила, що отримані результати перевершили очікування, особливо щодо взаємодії небівололу з S-енантіомерами бета-блокаторів. Це свідчить, що комбіноване застосування антидепресантів, які інгібують CYP2D6, з певними бета-блокаторами може значно підвищувати концентрацію останніх у крові, збільшуючи ризик клінічно значущих побічних реакцій. Водночас атенолол і надолол не зазнавали подібного впливу, що пояснюється їхнім позапечінковим метаболізмом і мінімальною залежністю від CYP2D6. Це робить їх потенційно безпечнішими альтернативами для пацієнтів, які отримують психотропну терапію.

Коментуючи результати, незалежна експертка, докторка Сабріна Іслам (Медична школа ім. Льюїса Каца, Університет Темпл, Філадельфія), підкреслила, що ці висновки мають практичне значення для лікарів різних спеціальностей. Клініцистам слід виявляти обережність при призначенні CYP2D6-залежних бета-блокаторів одночасно з СІЗЗС або іншими інгібіторами цього ферменту. Вона наголосила, що корекція дозування, клінічний моніторинг і міждисциплінарна співпраця між психіатрами, кардіологами та фармакологами є ключовими умовами безпечного лікування. Також підкреслено, що навіть помірні зміни фармакокінетики можуть бути клінічно значущими для осіб похилого віку чи пацієнтів із супутньою серцево-судинною патологією.

Дослідники відзначили, що головним обмеженням роботи була невелика кількість учасників (n=65), що зменшує можливість узагальнення результатів. Крім того, як і у випадку з будь-яким метааналізом, результати могли зазнати впливу методологічних відмінностей між включеними дослідженнями. Автори наголошують на потребі у подальших проспективних, рандомізованих, багатопрофільних клінічних дослідженнях для уточнення механізмів взаємодії, оцінки клінічних наслідків і визначення оптимальних терапевтичних стратегій.

Перегляньте запис:

Підсумовуючи, результати метааналізу підтверджують, що комбіноване застосування антидепресантів — особливо СІЗЗС і СІЗЗСН — із CYP2D6-залежними бета-блокаторами значно підвищує ризик фармакокінетичних взаємодій, що може призвести до надмірного зниження артеріального тиску, брадикардії та інших небажаних ефектів.

У клінічній практиці доцільно враховувати ці взаємодії при виборі препаратів, перевагу слід надавати бета-блокаторам із низькою залежністю від CYP2D6 або забезпечувати моніторинг плазмових концентрацій. Раціональний підхід до призначення комбінованої терапії, заснований на принципах доказової медицини та індивідуалізованого підбору, дозволить знизити ризики та підвищити безпеку лікування пацієнтів із супутніми кардіологічними й психічними захворюваннями.

ДЖЕРЕЛО: medscape

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.