Гнійний гідраденіт (хвороба Вернейля): сучасні підходи до діагностики, лікування та профілактики

Щороку 6 червня світова медична спільнота відзначає Всесвітній день хвороби Вернейля, започаткований Французькою асоціацією дослідження гідраденіту у 2012 році. Головна мета — підвищити обізнаність про гнійний гідраденіт (hidradenitis suppurativa, HS) як маловідоме, проте соціально значуще захворювання, що часто залишається недіагностованим і недолікованим.

Гнійний гідраденіт, або хвороба Вернейля, — хронічне запальне захворювання шкіри з тяжким, рецидивуючим перебігом. Часто асоціюється з метаболічними, аутоімунними та психоемоційними порушеннями.

Актуальність теми для практикуючих лікарів

Хоча поширеність гнійного гідраденіту оцінюється в межах 0,5–2%, реальна цифра, ймовірно, значно вища через недостатню настороженість лікарів та часту плутанину з іншими дерматозами (фурункульоз, акне, абсцеси). Хвороба Вернейля не має специфічних лабораторних маркерів, і тому її своєчасна діагностика базується винятково на клінічному досвіді лікаря.

Для лікарів первинної ланки, хірургів, дерматологів, гінекологів та ендокринологів важливо знати характерні ознаки хвороби, оскільки вона:

• має тенденцію до прогресування при відсутності лікування;
• супроводжується хронічним болем, інвалідизацією та психоемоційними розладами;
• часто асоціюється з метаболічним синдромом, інсулінорезистентністю, запальними захворюваннями кишечника, що потребує мультидисциплінарного підходу;
• має гендерну специфіку — переважно вражає жінок дітородного віку, що створює виклики в лікуванні під час вагітності, лактації тощо.

У контексті зростання кількості пацієнтів із хронічними шкірними захворюваннями, що негативно впливають на якість життя, хвороба Вернейля стає значущою медико-соціальною проблемою. Розуміння сучасних протоколів, зокрема біологічної терапії, можливостей хірургії та психосоціальної підтримки — є критичним для покращення результатів лікування.

Клінічні особливості та діагностика

Гнійний гідраденіт — це хронічне, рецидивуюче запалення апокринних потових залоз, що клінічно проявляється як болючі вузли, абсцеси, утворення свищів та рубців, найчастіше у ділянках згинальних поверхонь (пахви, пах, під молочними залозами, аногенітальна зона).

Діагностичні критерії:

• рецидивні болючі вузли або гнійники;
• типова локалізація (аксилярна, інгуінальна, періанальна);
• хронічність перебігу з формуванням свищів і рубців.

Стадіювання за Hurley:

• I стадія: поодинокі гнійники без свищів.
• II стадія: рецидивні гнійники з утворенням свищів.
• III стадія: дифузне ураження з багатьма свищами та рубцями.

Фактори ризику та патогенез

Етіологія досі не повністю з'ясована, однак наявні фактори ризику включають:

• генетичну схильність;
• куріння (у понад 70% пацієнтів);
• ожиріння та інсулінорезистентність;
• гормональні коливання (особливо у жінок репродуктивного віку);
• хворобу Крона, анкілозивний спондиліт, аксіальну спондилоартропатію.

Імовірний патогенез охоплює фолікулярну оклюзію, надмірну імунну відповідь, дисбіоз шкіри, нестачу вітаміну D та порушення бар'єрної функції.

Сучасне лікування

Лікування є індивідуалізованим, залежить від стадії хвороби та супутньої патології.

Фармакотерапія:

• Антибіотики: доксициклін 100 мг/добу, кліндаміцин 300 мг 2 р/д.
• Біологічна терапія: адалімумаб (anti-TNF-α), показана при Hurley II–III.
• Імуномодулятори: ретиноїди, інгібітори IL-17 (вивчаються).
• Вітамін D: корекція дефіциту при низьких рівнях 25(OH)D.

Місцеве лікування:

• антисептики (хлоргексидин, бензоїлпероксид);
• мазі з антибіотиками;
• регулярне очищення уражених ділянок.

Хірургічне втручання:

• інцизії абсцесів;
• лазерна абляція;
• радикальна хірургія при III стадії.

Профілактика та підтримка пацієнта

Комплексна профілактика включає:

• відмова від куріння;
• зниження ваги;
• носіння вільного одягу;
• уникнення мацерації та травмування шкіри.

Психологічна підтримка — невід’ємна частина лікування. Багато пацієнтів страждають від депресії, тривожності, соціальної ізоляції. Рекомендовано направлення до психотерапевта.

Висновки

Хвороба Вернейля — серйозне захворювання, що значно знижує якість життя пацієнтів, вимагаючи мультимодального підходу до діагностики, лікування та підтримки. Своєчасне виявлення і лікування дозволяє мінімізувати ускладнення, попередити прогресування і соціальну дезадаптацію пацієнтів. У рамках Всесвітнього дня боротьби з хворобою Вернейля необхідно поширити просвітницьку роботу серед лікарів первинної ланки, дерматологів, хірургів і психотерапевтів.

ДЖЕРЕЛО: AFRH

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.