Забруднення озоном як фактор ризику розвитку дитячої астми: нові докази

Згідно з новим дослідженням, оприлюдненим 2 квітня 2025 року в журналі JAMA Network Open, озонове забруднення повітря може суттєво підвищувати ризик розвитку астми серед дошкільнят та дітей молодшого віку. Зокрема, виявлено, що навіть відносно невелике підвищення концентрації озону у повітрі протягом перших двох років життя асоціюється зі збільшенням випадків астми та хрипів у віці 4–6 років.

Разом з тим, дослідження не виявило такого ж зв’язку у віковій групі 8–9 років. Це стало несподіваним і поки що незрозумілим результатом, зазначає провідний автор дослідження Логан Дірборн, докторант кафедри наук про навколишнє середовище та гігієну праці Університету Вашингтона.

Дослідження базувалося на аналізі даних понад 1100 дітей, які брали участь у федеральному проєкті, присвяченому впливу факторів навколишнього середовища на здоров’я дітей. Учасники проживали у шести містах США: Міннеаполіс, Сан-Франциско, Сіетл, Мемфіс (Теннессі), Рочестер (Нью-Йорк), Якима (Вашингтон). Дані щодо здоров’я дітей були зіставлені з регіональними показниками концентрації озону, отриманими з федеральних джерел моніторингу якості повітря.

Попередні дослідження вже пов’язували підвищений ризик розвитку дитячої астми з впливом дрібнодисперсних частинок і діоксиду азоту. Проте роль озону як індивідуального чинника ризику залишалась недостатньо вивченою.

Основні результати.

• Зростання рівня озону на 2 частини на мільярд підвищує ризик розвитку астми на 31%, а хрипів — на 30% у віці 4–6 років.
• Аналіз впливу суміші трьох поширених забруднювачів — озону, діоксиду азоту та дрібнодисперсних частинок — показав, що саме озон мав найсильніший асоційований вплив.
• Коли рівень озону перевищував 25 частин на мільярд, ризик розвитку астми зростав незалежно від концентрації діоксиду азоту.
• Виявлено, що озон спричиняє підвищення ризику лише за умов, коли рівень дрібнодисперсних частинок відповідав або перевищував середній.

Ці результати свідчать про потенційну синергію між озоном та іншими забруднювачами повітря.

Незрозумілим залишається, чому ефект озону на розвиток астми обмежується віком до 6 років і не фіксується у віці 8–9 років. Автори зазначають, що подальші дослідження необхідні для оцінки того, чи повертається ризик на підлітковому або юнацькому етапах розвитку.

Також потребує вивчення потенційна роль інших забруднювачів або факторів середовища, які можуть модифікувати дію озону.

Результати дослідження є важливими не лише з позиції доказової медицини, але й для системи охорони громадського здоров’я. Озон є забруднювачем, який найчастіше перевищує стандарти якості повітря в США. Він утворюється під впливом сонячного світла на викиди від транспорту, електростанцій та промислових підприємств.

Як підкреслює Дірборн, нинішні стандарти регулювання озону мають переважно короткостроковий характер, і, можливо, їх варто переглянути в бік довгострокової регуляції, зважаючи на накопичувальні ефекти у дітей раннього віку.

Дані, отримані в дослідженні, підтверджують, що забруднення озоном є вагомим фактором ризику розвитку бронхіальної астми у дітей, особливо у перші роки життя. Вони підкреслюють необхідність впровадження екологічних і медичних політик, орієнтованих на захист вразливих груп населення — зокрема дітей — від впливу забруднення повітря.

ДЖЕРЕЛО: Medicinenet

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.