Підвищене споживання жирних кислот пов’язане із вищими ризиками утворення каменів у нирках

Конкременти в нирках, або нефролітіаз, є серйозною проблемою, що вимагає ефективних заходів профілактики та лікування. Статистика свідчить, що у 40% пацієнтів рецидив нефролітіазу трапляється впродовж 5 років після першого епізоду, а у 75% – впродовж 20 років. Саме тому вторинна профілактика є важливим аспектом ведення таких пацієнтів. Вона включає медикаментозне лікування, адаптоване до типу каменів, а також зміну способу життя та харчування.

Одним із ключових факторів, що впливають на ризик каменеутворення, є дієта. Загальноприйнятими заходами профілактики є збільшення споживання рідини, зниження рівня натрію, контроль білкового навантаження та адекватне споживання кальцію. Високий вміст фруктів, овочів та цільнозернових продуктів у раціоні сприяє нормалізації кислотно-лужного балансу сечі та зниженню ризику кристалізації мінеральних сполук.

Нове дослідження, опубліковане в журналі Scientific Reports, виявило, що певні види жирних кислот також можуть впливати на ризик розвитку нефролітіазу. Для аналізу вчені використали дані Національного дослідження здоров’я та харчування (NHANES), що охоплювало період із 2007 до 2018 року. Дослідники вивчали зв’язок між споживанням різних типів жирів та ризиком утворення каменів у нирках у різних підгрупах пацієнтів залежно від статі, віку, індексу маси тіла (ІМТ) та супутніх захворювань.

Жирні кислоти та їхній вплив на нефролітіаз

В аналізі були використані дані про 30 716 дорослих, з яких 9,51% стикалися з утворенням каменів у нирках. Дослідники встановили, що вищий рівень споживання поліненасичених (ПНЖК), мононенасичених (МНЖК) і насичених (НЖК) жирних кислот асоціюється з підвищеним ризиком нефролітіазу. Однак важливу роль відіграє не лише кількість жирів у раціоні, а й баланс між різними типами жирних кислот.

Зокрема, арахідонова кислота (одна з ПНЖК) була пов’язана зі збільшенням ризику утворення каменів. Це може пояснюватися її впливом на запальні процеси та метаболізм оксалатів, що сприяють каменеутворенню.

Водночас омега-3 жирні кислоти (докозагексаєнова та ейкозапентаєнова) продемонстрували захисний ефект. Вони мають протизапальні властивості та можуть сприяти покращенню ниркової функції. Найбільше цих жирів міститься у жирній рибі, зокрема в лососі, скумбрії та сардинах.

Насичені жири, які переважно містяться в червоному м’ясі, молочних продуктах та смаженій їжі, також можуть сприяти розвитку нефролітіазу. Це пояснюється їхнім впливом на видільну функцію нирок: вони сприяють збільшенню екскреції кальцію та оксалатів, які є ключовими компонентами більшості ниркових каменів.

Мононенасичені жири, що містяться в оливковій олії, авокадо та горіхах, зазвичай вважаються корисними для серцево-судинної системи. Проте дослідники виявили, що надмірне споживання МНЖК може брати участь у запальних реакціях і порушенні метаболізму, що також може сприяти утворенню каменів у нирках.

Ці результати підкреслюють необхідність індивідуального підходу до корекції харчування у пацієнтів із ризиком розвитку нефролітіазу. Зокрема, важливо не лише контролювати загальне споживання жирів, а й слідкувати за балансом між різними типами жирних кислот.

Пацієнтам із сечокам’яною хворобою або схильністю до її розвитку варто обмежити споживання насичених жирів та арахідонової кислоти, віддаючи перевагу корисним омега-3 жирам. Важливо також зберігати оптимальний водний баланс та контролювати рівень білків і натрію в раціоні.

ДЖЕРЕЛО: nature.com