Аутоантитіла NaV1.5 при синдромі Бругада: можливий діагностичний інструмент
Дата публікації: 29.01.2025
Автори: Відкриті джерела , Редакція платформи «Аксемедін»
Ключові слова: біомаркер, аутоантитіла, статті Аксемедін, синдром Бругада, NaV1.5
Синдром Бругада (BrS) — це рідкісне спадкове захворювання, яке характеризується підвищеним ризиком виникнення шлуночкової фібриляції та раптової серцевої смерті. Основною ЕКГ-ознакою є підйом сегмента ST у правих прекардіальних відведеннях, хоча ця ознака може бути перехідною та потребувати провокаційних тестів. Незважаючи на значний прогрес у вивченні генетичних основ BrS, лише невелика частка пацієнтів має мутації в гені SCN5A, який кодує альфа-субодиницю натрієвого каналу NaV1.5. Це підкреслює необхідність вивчення альтернативних механізмів, включаючи аутоімунітет.
Пацієнти з BrS часто стикаються з труднощами в діагностиці, оскільки електрокардіографічні (ЕКГ) прояви можуть бути нестабільними та залежать від різних факторів, таких як температура, лікарські засоби або положення відведень. Хоча дисфункція натрієвих каналів NaV1.5 визнана ключовим механізмом у патофізіології BrS, у багатьох пацієнтів відсутні генетичні мутації, пов'язані з цим каналом. Зростаюча кількість доказів свідчить, що імунні механізми також можуть впливати на функціонування серцевих іонних каналів. У цьому дослідженні ми аналізували роль аутоантитіл до NaV1.5 у патогенезі BrS.
Матеріали і методи
Для дослідження використовували плазму 50 пацієнтів із діагнозом BrS та 50 здорових осіб з групи контролю. Усі учасники надали інформовану згоду. Лабораторні дослідження включали:
- Вестерн-блоттинг для визначення аутоантитіл до NaV1.5.
- Імунофлуоресценцію для підтвердження взаємодії антитіл із клітинами, які експресують NaV1.5.
- Електрофізіологічні дослідження із використанням техніки patch-clamp для оцінки впливу аутоантитіл на щільність натрієвого струму.
Для підтвердження патофізіологічної ролі аутоантитіл плазму пацієнтів вводили мишам дикого типу. Через 24 години після ін'єкції проводили ЕКГ-записи для аналізу змін.
Результати
Виявлення аутоантитіл до NaV1.5: Аутоантитіла до NaV1.5 виявлені у 90% пацієнтів із BrS, порівняно із 6% у контрольній групі. Тест мав високу чутливість (90%) і специфічність (94%), що свідчить про його потенціал як діагностичного інструмента.
Вплив на функцію натрієвих каналів: Електрофізіологічні дослідження показали, що плазма пацієнтів із BrS значно знижує щільність натрієвого струму (−30%, p < 0.01). Це вказує на функціональну блокаду натрієвих каналів NaV1.5 під дією аутоантитіл.
Модель тварин: Миші, яким вводили плазму пацієнтів із BrS, демонстрували підйом сегмента ST у правих прекардіальних відведеннях, характерний для синдрому Бругада. У мишей, яким вводили плазму контрольної групи, подібних змін не спостерігалося.
Обговорення
Результати дослідження підтверджують роль аутоімунних механізмів у патогенезі BrS. Виявлені аутоантитіла до NaV1.5 є не лише специфічним маркером захворювання, але й відіграють патогенну роль, впливаючи на функцію натрієвих каналів. Це відкриває нові перспективи для діагностики та лікування синдрому Бругада. Зокрема, використання імуномодулюючих терапій може стати перспективним напрямом лікування.
Висновки
- Аутоантитіла до NaV1.5 є високоспецифічним маркером синдрому Бругада.
- Ці антитіла викликають зниження щільності натрієвого струму, що може пояснити ключові ЕКГ-аномалії.
- Ін'єкція плазми пацієнтів із BrS викликає характерні ЕКГ-зміни у мишей, підтверджуючи патогенну роль аутоантитіл.
Отримані результати підкреслюють необхідність перегляду традиційних уявлень про патофізіологію BrS і спонукають до розробки нових методів лікування, орієнтованих на імунопатологічні механізми.
ДЖЕРЕЛО: European Heart Journal
На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.