Рекомендації щодо використання інгібіторів натрій-глюкозного котранспортера-2 (SGLT-2) у дорослих із хронічною хворобою нирок (ХХН)
Дата публікації: 31.12.2024
Автори: Відкриті джерела , Редакція платформи «Аксемедін»
Ключові слова: хронічна хвороба нирок, діуретики, альбумінурія, серцева недостатність, ХХН, ШКФ, інгібітори SGLT-2, прогресування ХХН, терапія SGLT-2, рекомендації KDIGO
У 2024 році міжнародна комісія з рекомендацій оприлюднила настанови щодо застосування інгібіторів натрій-глюкозного котранспортера-2 (SGLT-2) у дорослих із хронічною хворобою нирок (ХХН). Ці рекомендації спрямовані на оптимізацію терапії, уповільнення прогресування захворювання та покращення якості життя пацієнтів.
Основні положення рекомендацій
Призначення інгібіторів SGLT-2
Рекомендується застосування інгібіторів SGLT-2 у пацієнтів із ХХН незалежно від стадії ризику прогресування.
Пацієнти з високим ризиком прогресування або ускладнень повинні отримувати ці препарати як пріоритетну терапію.
Інгібітори SGLT-2 вважаються ефективними для всіх пацієнтів цього класу препаратів, і їх можна призначати без титрування дози.
Критерії початку терапії
Терапію можна розпочинати у пацієнтів із розрахунковою швидкістю клубочкової фільтрації (рШКФ) ≥20 мл/хв/1,73 м².
У разі зниження eGFR нижче 20 мл/хв/1,73 м² лікування може продовжуватися до початку діалізу.
Моніторинг функції нирок
На початку терапії можливе короткочасне зниження рШКФ, яке не потребує припинення лікування, якщо воно не перевищує 25% від вихідного рівня.
Пацієнтам із груп ризику, таких як осіб із гострим ураженням нирок в анамнезі, необхідний ретельний моніторинг.
Супутні стани
Пацієнти із серцевою недостатністю повинні розпочинати терапію інгібіторами SGLT-2 незалежно від ступеня альбумінурії чи функції нирок.
Особливу увагу слід приділити пацієнтам, які вже приймають діуретики, через ризик дефіциту об’єму крові.
Хронічна хвороба нирок: епідеміологія та стадії
ХХН є серйозною глобальною проблемою охорони здоров’я, що супроводжується високими витратами та несприятливими наслідками. Захворювання характеризується поступовим зниженням функції нирок, яке класифікується за п’ятьма стадіями відповідно до рівня рШКФ.
Стадії ХХН
Стадія 1: Нормальна або підвищена ШКФ (>90 мл/хв/1,73 м²).
Стадія 2: Легке зниження ШКФ (60–89 мл/хв/1,73 м²).
Стадія 3: Помірне зниження (3a: 45–59, 3b: 30–44 мл/хв/1,73 м²).
Стадія 4: Значне зниження (15–29 мл/хв/1,73 м²).
Стадія 5: Ниркова недостатність (<15 мл/хв/1,73 м² або необхідність діалізу).
Лабораторна діагностика ХХН
Для оцінки та моніторингу ХХН застосовуються такі методи:
- Розрахунок рШКФ на основі креатиніну та цистатину С.
- Аналіз сечі на альбумінурію (екскреція альбуміну >30 мг/24 години).
- Додаткові лабораторні дослідження (рівень кальцію, фосфору, ПТГ).
Практичні аспекти терапії
- Інгібітори SGLT-2 є ключовим компонентом терапії ХХН, які демонструють багатофункціональну дію, включаючи зниження ризику серцево-судинних ускладнень.
- У пацієнтів із діабетом ці препарати додатково сприяють контролю рівня глюкози в крові.
Висновок
Застосування інгібіторів SGLT-2 у пацієнтів із ХХН є ефективною стратегією для уповільнення прогресування захворювання, зниження ризику ускладнень і покращення якості життя. Дотримання міжнародних рекомендацій забезпечить оптимальний підхід до ведення пацієнтів із цим складним захворюванням.
ДЖЕРЕЛО: Medscape
На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.